У кожної хоч трохи обізнаної з бухгалтерією людини викликає подивування те, як державі вдається впоратись із такою кількістю соціальних фондів. Нагадаємо, їх кілька: Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, Пенсійний фонд. А згодом, як прогнозує міністр праці та соціальної політики Михайло Папієв, буде створено ще й Фонд загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування.
Насамперед, незручності відчуває підприємство, якому доводиться щоразу, в період звітності, мати справу відразу з кількома установами. Не завжди і державу задовольняє ця звітність, оскільки в ній трапляються неточності. Зрештою, останнім у цій ситуації залишається застрахований (або незастрахований) громадянин, спосіб життя якого рано чи пізно зазнає змін, і часом, у таких випадках, допомога якогось із згаданих фондів стає для нього вкрай необхідною.
Прокоментувати питання, пов'язані з діяльністю соціальних фондів, ми попросили заступника міністра праці та соціальної політики Георгія ГАЛИЦЯ.

Україна як нація, як держава взялася за те, за що не бралася останні 15 років. Перш за все — провести чесні вибори. Я думаю, що в суспільстві, у громаді ще немає достатньої оцінки цього критерію, але переконаний, що він з'явиться.

Коли ми підбиваємо підсумок 2005 р., важко пригадати, скільки було бажаючих «завалити» цей рік і показати, що ця влада неефективна. З іншого боку, було колосальне намагання довести, можливо, вперше за 15 років, що свобода й демократія чогось варта, що вона матеріальна та стосується кожної людини, що вона піднімає пенсію, заробітну плату і вирішує ті питання, на які роками в цій країні всі дивилися з різних трибун.