Якщо це станеться, то й так періодично перевантажений малими архітектурними формами майданчик перед кінотеатром «Сімферополь» має всі шанси з часом перетворитись на такий собі скульптурний парад антагонізмів. Річ у тім, що декілька років тому з ініціативи меджлісу кримсько–татарського народу тут уже встановили на гранітному постаменті бюст відомому радянському дисидента генералу Петру Григоренку. Так репатріанти, всупереч волі міськради тодішнього «червоного» скликанння, вшанували пам’ять людини, яка в шістдесяті роки публічно виступила за відновлення прав депортованого народу. Проросійські організації тоді відреагували на це, власне кажучи, прогнозовано — намагались буквально поруч, за сім–вісім метрів ліворуч, застовпити місце для пам’ятника цариці Катерині ІІ. Проте відразу наштовхнулись на дружний спротив тих же меджлісовських активістів та їхніх спільників із КУН, НРУ й інших правих партій. А відтак їхня ініціатива відклалася до «кращих» часів.
І от, схоже, вони настали. Адже з відома «регіональної» міськради і виконкому відбулось законне «перегрупування територій»: скандально відомій імператриці відведено місце за кінотеатром у міському парку (камінь на місці майбутнього монумента весь цей час змушені охороняти (?!) міліцейські наряди), а перед кінотеатром узаконено шість квадратних метрів для гранітної композиції «Постріл у спину». Остання має символізувати «діяння» «фашистських посібників з ОУН–УПА». Так вирішили в республіканському комітеті Компартії України та її дітищі — громадсько–політичній організації «Родіна». Цікаве їхнє обґрунтування: мовляв, всі інші відомі пам’ятники загиблим в роки минулої війни в Криму розташовані на суттєвій відстані від населених пунктів, що «створює труднощі для бажаючих поклонитись світлій пам’яті невинних жертв фашистських посібників».
Нині, як розповів «УМ» лідер «Родіни» і голова конкурсної комісії Руслан Сем’яшкін, триває «творчий процес». Сам проект в виконанні тутешнього скульптора Євгена Яблонського комісія затвердила ще минулого місяця. Триметрова скульптурна композиція становить собою фігури чоловіка й жінки. Остання намагається утримати «сповзаюче тіло чоловіка, смертельно враженого зрадницьким пострілом у спину». А от точної дати завершення робіт і відкриття пам’ятника Сем’яшкін поки що не називає. Мовляв, все залежить від суми зібраної «народної пожертви».
Отож «червоні» намагаються сповна використати перед–виборчий момент із подвійною користю для себе. Як, до речі, і проросійські сили. Останні (сорок чоловік) минулої п’ятниці пікетували у Сімферополі єдину в кримській столиці українську гімназію з вимогою негайно перепрофілювати її у «музей бандеровської окупації Криму і Севастополя».