Молебень за Україну на річницю Незалежності, як і в усі останні роки, відбувся у святій Софії. Молилися українцi, як i політики зокрема, у багатьох церквах країни. Втім цей молебень у Софійському соборі вважається, так би мовити, офіційним (хай простить Бог такий доречний, проте святотатський епітет), адже сюди приходять принести молитву за свою країну керівники держави. Щороку 24 серпня, стежачи за репортажами зі служби Божої у Софії, простий люд робить висновки про стан справ у політиці. Так і цьогоріч.
А висновки такі.
По-перше, до екуменізму нам далеко, на превеликий жаль. Це підтверджує чергова відмова ієрархів УПЦ Московського патріархату приєднатися до представників інших конфесій, котрі правили службу Божу разом в одному з найстаріших православних храмів України.
По-друге, церковно-політичний (а точніше — політично-церковний) розкол є настільки відчутним, що навіть гасла, які потрібні всім політичним «конфесіям» держави — насамперед про єдність країни, — не змусили вищих політиків дотриматися якщо не ідейності, то бодай «бон тону» в демонструванні її сповідування. Так, Прем'єр-міністр Віктор Янукович не явився в Софію Київську. А спікер Верховної Ради V скликання Олександр Мороз, також проігнорувавши «захід», відбув молебень у Києво-Печерській лаврі. Можливо, демонстрував певний політичний трюк, адже Лавра належить Московському патріархату, отці якого, як сказано вище, відмовилися від екуменічного молебня в Софії. Та, звісно, обирати, де саме говорити з Богом, — приватне і священне право кожної людини. Втім перетворити цей вибір на політичний крок — це вже з книжок, які стоять на полиці, зовсім далекій від Святого Письма.
Помітно також, що і місце в церкві у такі дні створює особливі політичні акценти. Якщо його розпіарити через хорошу прес-службу партії, то це теж можна трактувати як ідейний вчинок. Наприклад, Юлія Тимошенко стояла в Софії не в «перших рядах», а поодаль, так би мовити, розчинилася в натовпі впливових співвітчизників. А все тому, що, пояснює нам прес-служба БЮТ, лідерка блоку не захотіла молитися поруч з віце-прем'єром уряду Дмитром Табачником та мером Києва Леонідом Черновецьким. Справді, є такі фігури, що хочеться прошепотіти «свят-свят», перехреститися і не те що на одному гектарі не розташуватися, а навіть у церкві так стати, щоб Оранту під іншим, ніж вони, кутом зору споглядати. Однак, може, оголошувати про це через ЗМІ не треба?.. Не знаю. Сам не стояв, бо, грішний, не в церкві День незалежності зустрів, а на пляжі в Сімеїзі, і не молився за Україну, а вино за неї пив.