Шкода, що на темному бронзовому обличчі «хлопчика» не дуже видно вуса. (Фото з сайту http://h.ua/)
60-сантиметрова скульптура-фонтан у вигляді голого малюка, який іде до вітру, майже 400 років прикрашає історичний центр столиці Європейського Союзу. Починаючи з 1619 року «Хлопчик, який пісяє» нагадує бельгійцям про оригінальний спосіб гасіння пожежі, завдяки якому середньовічне місто не перетворилося на попелище. Утім голим-босим-підперезаним брюссельський хлопчик був не завжди. Наприкінці XVII століття з легкої руки правителя Баварії започаткували традицію одягати статуетку в дорогі костюми. Відтоді в гардеробі «хлопчика» накопичилося близько 800 різних убрань. Серед них — костюм із золотої парчі від короля Франції Людовика XVI, національні костюми різних країн світу, спортивна форма і навіть... одяг Санта-Клауса!
Як розповіла «УМ» прес-секретар Європейської асоціації українців Тетяна Руйгене, на День незалежності України в гардеробі «Хлопчика, який пісяє» з'явилась ще одна обновка — національний український костюм. Уранці 24 серпня бронзового «Манекен-піс» (так скульптуру називає англомовний світ) одягли в білу лляну вишиванку з білою мережкою за технікою «ляхівка», сині шовкові шаровари, червоні шкіряні чобітки та червоний пояс. На обличчя «хлопчика» організатори наліпили декоративні козацькі вуса, на голову натягли чорну смушеву шапку. За спиною у фігурки вивісили український синьо-жовтий прапор.
Урочисте відкриття одягнутого «хлопчика» відбулося близько 12 години дня. Українці в супроводі посадовців брюссельського муніципалітету пішки вирушили до пам’ятника. Як повідомляє організатор акції — Європейська асоціація українців, — біля знаменитого фонтану українців зустріли близько 300 туристів, які хотіли подивитися на «Хлопчика, який пісяє» в українському вбранні. Заступник мера Брюсселя привітав українську громаду зі святом. Крім того, під час акції українська художниця в Бельгії Оксана Бадьо намалювала картину «Європейська Україна». На великому полотні перехожі європейці залишали свої кольорові відбитки долонь на фоні карти України.
Як наголосила Тетяна Руйгене, раніше знаменитий «хлопчик» одягав подаровані речі всього на одну годину, а потім з'являвся перед глядачами у своєму природному вигляді. Але для українців Брюссель зробив виняток. На знак шани до молодої незалежної держави мерія міста дозволила «Хлопчику, який пісяє» красуватися у вишиванці й шароварах п'ять годин — до самого вечора. А потім обновки передали до музею короля Бельгії — місця, в якому зберігаються всі костюми хлопчика-фонтана.
Організатори стверджують, що «українізація» бронзового символу Брюсселя перетвориться з одноразової акції на постійну. Щороку «Манекен-піс» вбиратиметься в український костюм — щоб на День незалежності нашої держави на декілька годин перетворитися на маленького бронзовопикого козачка.
Таким був один з головних новиннєвих месиджів у промові Президента до Дня незалежності. «Ми розпочинаємо конституційне оновлення. Я ініціюю скликання конституційної ради, яка розробить проект нової редакції Конституції», — наголосив Віктор Ющенко, промовляючи до спiввiтчизникiв. «Це процес не одного дня, — констатував глава держави, — але ніхто не зуміє його затягти». >>
Молебень за Україну на річницю Незалежності, як і в усі останні роки, відбувся у святій Софії. Молилися українцi, як i політики зокрема, у багатьох церквах країни. Втім цей молебень у Софійському соборі вважається, так би мовити, офіційним (хай простить Бог такий доречний, проте святотатський епітет), адже сюди приходять принести молитву за свою країну керівники держави. Щороку 24 серпня, стежачи за репортажами зі служби Божої у Софії, простий люд робить висновки про стан справ у політиці. Так і цьогоріч. >>
У Національному виставковому центрі 22 серпня вишивальниці з Київщини долучились до виготовлення Рушника національної єдності. Над цим дев'ятиметровим полотнищем вже попрацювали більше як півтисячі українців у 12 регіонах. Наступного дня естафету київських вишивальниць перейняла Тернопільщина. А далі, як повідомив виконавчий директор акції Микола Степаненко, диво-рушник повезуть до Криму, де на ньому золотими нитками вишиватимуть Герб України. Як уже писала «УМ», раніше планувалося завершити роботу до Дня незалежності, але так склалося, що гранд-рушник буде остаточно готовий лише у жовтні. >>
Місцем проведення цього яскравого і не бувалого досі дійства дуже символічно став тернопільський парк Національного відродження, де з самого ранку розбили наметове містечко майстри вишивання з різних регіонів України. Зібралися також ті, хто займається збереженням українського національного одягу, та художні колективи, які пропагують його у своїй творчості. Відтак учасниками фестивалю «Цвіт вишиванки» стали тисячі тернополян та мешканців області, які з цього приводу спеціально одягнули як сучасні, так і витягнуті з бабусиних скринь вишиванки. До речі, одягнутих у національне вбрання людей у громадському транспорті Тернополя було вирішено безкоштовно перевозити впродовж аж чотирьох днів — починаючи з 24 і аж по 28 серпня, коли обласний центр святкує День міста. >>
Маркіян Іващишин — львівська легенда всіх українських революцій та акцій непокори останніх 15 років. Він один із тих активних, хто справді доклався до того, аби незалежність відбулася (щоправда, тоді мріялося про дещо інший формат України). Він був одним із організаторів студентського руху, який вилився 1990 року в студентську «революцію на граніті» і закінчився відставкою Прем’єра уряду УРСР Масола. Згодом Іващишин був серед активних декомунізаторів Галичини. За часів махрового кучмізму його намагалися заарештувати за супротив всесильному голові обласної податкової Сергію Медведчуку. Напередодні Помаранчевої революції Маркіян організовував бунтівне студентство краю. Крім «барикад», Іващишин — колосальний арт-організатор: від легендарних джазових фестивалів чи «Вивиху» до «Львівської газети». Зараз Маркіяну 40 років, він депутат Львівської міськради (пройшов за списками «Пори»). >>
Останні п'ятнадцять років життя українців були щедро «приправлені» історичними подіями: студентське голодування, підняття синьо-жовтого прапора, незалежність, Помаранчева революція. Як будуть висвітлюватися цi та iншi політичні події у навчальній літературі, цікавить і їх «винуватців», і все суспільство. До речі, у «Новому довіднику з історії України» за 2006 рік останнім записом все ще є такий: «Відповідно до Конституції України, Президент призначив Прем'єр-міністром України провідного лідера Помаранчевої революції Юлію Тимошенко. Країна вступила в новий історичний період свого розвитку».
Як планують донести до школярів інформацію про сучасний розвиток України, «УМ» розповів доктор історичних наук, головний редактор видавництва «Генеза» Олександр Удод. >>
