Без кокаїну, але з зіркою під руку

                Фільм-фентезі «Зоряний пил» режисера Метью Вон (продюсер фільмів «Карти, гроші, два пістолети», «Великий куш», режисер бойовика «Листовий пиріг») просто не може залишитися непомічений. І на це є кілька причин. Одна з них — зіркові герої. Поряд із маловідомими акторами красуня Мішель Пфайффер грає пристаркувату відьму Ламію, Роберт де Ніро — злого капітана Шекспіра з літаючого корабля, Пітер О'Тул — розважливого короля. А ще назва з подвійним дном — «зоряним пилом» на сленгу називають кокаїн. Та про нього ні слова, бо це казка, причому добра.

                Натхненням для режисера стала серія коміксів Чарльза Весса 1997-го року. Через рік після виходу коміксів Ніл Гейман випустив книжку «Зоряний пил», за якою Метью Вон зняв однойменний фільм. Історія починається у звичайнісінькому селі Уолт (з англ. — стіна), відділеному стіною від казкового світу. Та є у тій стіні одна дірка, через яку сільський хлопець якось прорвався у загадкове місто, побачив милу дівчину, яка за підсніжник запросила гарячий поцілунок. Тоді повернувся додому, але рівно через 9 місяців у його двері постукав охоронець стіни і передав плетену корзину з немовлям. Ось цей хлопчик Трістан (Чарлі Кокс) і є головним героєм. Він бідний і непоказний, але закохується у сільську красуню Вікторію (Сієнну Міллер). Вона, звісно, перебірлива і аж тремтить від пафосності першого мачо на селі. Однак Трістан все одно вірить, що прийде мить — і він поцілує Вікторію. Ані шампанське, ані вечеря при свічках не переконали дівчину, що Трістан може до неї хоча б доторкнутися. От якби він їй зірку дістав, що падає? Трістан довго не думає, приходить до стіни, та хитрощами діда не візьмеш. Батько розуміє, що син уже виріс, і розказує історію його народження та передає листа від мами. Закоханий хлопець може думати лише про зірку для Вікторії. Він навіть не зауважує, що коли запалить вавилонську свічку з листа, то миттєво перенесеться в те мiсце , про яке думає. Завдяки подарунку матері Трістан опиняється у вигорілій ямі від зірки, що впала, на території фантастичного королівства Стормхолд. Спершу він не зрозумів, що зірка — це не шмат метеориту, а білявка Івейн (Клер Дейнс). Трістан хоче передати дівчину Вікторії, не знаючи, що її шукає злюща відьма (Мішель Пфайффер), яка хоче вирвати її серце і з'їсти, щоб бути вічно молодою. А чотири сини короля (Пітера О'Ніла) розшукують її через діамант, який дозволить комусь з них правити у королівстві. Ці всі перипетії з пошуками, ночівлями, бійками і чарами мали б втомити глядача. Та вони настільки добре продумані, що хочеться навіть плескати в долоні від задоволення.

                Найцікавішим фрагментом є відвідини літаючого корабля капітана Шекспіра (Роберт де Ніро). Трістан та Івейн під його керівництвом вчаться танцювати, грати на фортепіано і майстерно володіти шаблею. Вони дорослішають на очах. Із провінційного боязкого парубка Трістан перетворюється на аристократичного легіня, а Івейн — на чарівну панянку. І тут варто відзначити не так роль акторів, як їхні слова. У перекладі українською Олекси Негребецького голлівудські діалоги вийшли просто суперовими. Василь Мазур, який дублював Шекспіра, ніжно-грайливо говорить: «Кицю, вибери собі сукенку». На «дякую» відповідає гречно: «Нема за що!» Щоб підтримувати імідж злого капітана, на прощання кричить їм услід: «Муч дівку коханням, Трістане!».