Актрисі Валерії Заклунній, напевне, заздрить чимало колег. Десятки картин, близько півсотні вистав, імениті партнери, престижні нагороди, відзнаки, оберемки квітів у супроводі вигуків «Браво!» — мабуть, саме про таку творчу долю мріють випускники театральних інститутів, притискаючи до грудей щойно отримані дипломи. Але в біографії Валерії Гаврилівни є рядок, якому її молоді колеги, котрi про театр як «тераріум однодумців» у кращому разі лише чули, точно не нададуть особливого значення. Заклунна понад 40 років пропрацювала і продовжує працювати в одній трупі — трупі Національного театру імені Лесі Українки. Шкода, що за таку відданість сцені, на якій починала, ніяких відзнак поки що не придумали...

Той, хто має можливість переглядати марокканські, алжирські чи еміратські музичні телеканали, переконався, що за кількістю розкішних машин, м'язистих чоловіків та напіводягнених привабливих дівчат арабські музичні відеокліпи часто не поступаються європейським. Арабська поп-музика має велетенську молодіжну (і не лише) аудиторію в країнах мусульманського світу. Але музичне відео знімають переважно у країнах із ліберальними політично-релігійними режимами: від Туреччини до Марокко. Нещодавно зняли перший відеокліп... у Саудівській Аравії, країні з фундаменталістським ісламським режимом, повідомила 13 серпня агенція «Ассошіейтед пресс». Якщо в переважній більшості «обкліпованих» пісень ідеться про кохання, то в саудівській міститься цілком інше послання: будь крутим, але побожним.

Попрощаються з автором таких пісень, як «Московские окна», «Артиллеристы, Сталин дал приказ», «Верные друзья», музики до фільмів «Свинарка і пастух», «Гусарська балада», «Вірні друзі», «О шостій вечора після війни», «Поїзд іде на Схід», «Донецькі шахтарі», автором восьми опер, п'яти балетів, симфонічних концертів, завтра в Москві. Поховають стовпа радянської композиторської школи в його рідному місті Єлєц.