Один популярний в українофобських колах маніпулятор, котрий чомусь уперто себе називає «знавцем історії», опублікував нещодавно в не менш популярній у тих самих колах газеті цікавий текст. У ньому він надзвичайно проникливо розпізнав у недавній залізничній аварії з фосфорними цистернами на Львівщині не більше й не менше, а грізне природне знамення, провіщення чергового політичного катаклізму.

Засідання українського уряду все більше починають нагадувати оперативні збори у тіньовому партійному штабі. Як там, так і тут ворога шукають буквально під кожним кріслом, а головна ознака досвіду — підозрювати у схильності до зради всіх, насамперед самого себе. Яскраве тому підтвердження — постанова Кабміну про регламент власної діяльності. Нудний за формою та змістом документ містить низку цікавих вимог. Скажімо, відтепер жоден міністр без благословіння шановного Віктора Федоровича Януковича не може оприлюднювати будь-яку інформацію про хід засідання і давати свою оцінку позиції колег.
Два «президентські» міністри — Арсеній Яценюк, а надто Анатолій Гриценко, який у період прем'єрсько-президентської кризи дозволяв собі нігілістські щодо пана Януковича судження, — після повернення з відпустки мусять вибирати: або мовчати в хустинку, або не виходити в курилку, де впродовж урядового засідання чергує преса, або органічно поєднувати перший пункт із другим. Зате очікувана «єдність Кабміну», про яку йшлося у постанові, таким нехитрим чином буде забезпечена на всі 99,999 відсотка. Зрештою, існує ж досвід омерти, обітниці мовчанки у темпераментних південних італійців. Завдяки цій нехитрій регламентній нормі розгалужена регіональна організація активно працює протягом десятиліть — незважаючи на всі старання поліції та численних загонів жандармерії.