Будь-якій владі будь-якого міста неодмінно хочеться похвалитися перед іншими чимось особливим. Часом для цього обирають найлегший шлях, визначаючи почесних громадян, які є або вихідцями з цього населеного пункту, або зробили в ньому чи для нього щось таке, що увійшли в історію. Ось і Рівне винятком у справі почесного громадянства не стало, затвердивши відповідне положення. І все було б добре, якби через розпливчастість пунктів положення про присвоєння звання почесних громадян у Рівному не розпочався справжній ажіотаж — було подано десятки заявок, адже звання підкріплювалося ще й матеріально. А саме одержанням прижиттєвої доплати до пенсії за віком у розмірі однієї мінімальної зарплати. Та після того, як розглянули перші представлення на звання Почесного громадянина міста Рівного і першу п'ятірку цього звання удостоїли (а принаймні втричі більше потрапили у відсів), депутати Рівнеради спохопилися і взялися до удосконалення положення.
І незабаром вдосконалили його настільки, що до диплома про почесне громадянство у Рівному і передбачених пільг додався ще й нагрудний знак. Причому одразу трьох ступенів, і кожна ступінь отримала один з трьох кольорів — синій, зелений чи білий — міського прапора. Зате ускладнилася проблема членства у Рівненському «ордені» почесних громадян — ухвалили удостоювати цього звання не більше однієї особи на рік. Ось тільки попри те, що рішення депутатів міської ради набрало чинності, певні сумніви залишилися — а чи не варто було побудувати положення таким чином, щоб удостоювати хреста (а саме таку форму має нагрудний знак) почесного громадянина справді гідних, а не планово поповнювати ряди на одиницю живої душі щорічно?