Хоч у «Велику петлю» лізь!

Незмінні й нові цілі

      Ті, хто у 1903 році в Парижі надумав організувати змагання любителів їзди на велосипеді, навряд чи передбачав, у яку масштабну акцію це може вилитися. Тоді проведення шести етапів велоперегонів мало за мету популяризувати двоколісного друга як засіб пересування. Як не дивно, точнісінько таку ціль поставив собі тиждень тому і мер Лондона, звідки французькі перегони у цьому році стартували вперше. Щоправда, за цей час суттєво змінилася як наша планета в цілому, так і багатоденна гонка професіоналів «Тур де Франс», у яку переросли ті перші змагання.

      Англія, «вбухавши» в організацію лише двох цьогорічних етапів 10 мільйонів євро, крім шляхетної мети популяризації здорового способу життя, намагалася продемонструвати всьому світові вміння проводити масові заходи. Та й самим, з огляду на майбутні літні Олімпійські ігри 2012 року, набратися трохи організаційного досвіду. Здається, захід пройшов «на відмінно» — жодних серйозних ексцесів зафіксовано не було, а на вулицях Лондона зібралося близько мільйона глядачів, із яких 200 тисяч завітали з-за кордону!

      Зрештою, організаторам «Великої петлі», як називають гонку у світі, доводиться шукати нові ринки збуту, хоч як це дивно звучить стосовно спортивної події. Адже останніми роками у велоспорті відбулося чимало допінгових скандалів, які не могли не позначитися на популярності «Туру». Глядачам набридло стежити за таким собі «полюванням на відьом», розгорнутим WADA (Всесвітньою антидопінговою агенцією). Їх цікавить боротьба характерів на дистанції.

      Минулого року перед стартом «Тур де Франс» зі змагань зняли шістьох фаворитів, і навіть затятим любителям велоспорту важко було віднайти нових героїв. Таких, якими свого часу стали французи Жак Анкетіль і Бернар Іно, бельгієць Едді Меркс, іспанець Мігель Індурайн, котрі вигравали перегони по п'ять разів, і, звичайно, легендарний американець Ленс Армстронг, який, подолавши рак, тріумфував у Парижі впродовж семи років — з 1999-го по 2005-й.

Аби життя малиною не здавалося

      На цьогорічний «Тур», 94-й за ліком, заявилося 189 гонщиків із 21 команди. Упродовж тритижневого марафону з 7 по 29 липня вони подолають 3547 км і, проїхавши пролог і 20 етапів, фінішують традиційно на Єлисейських полях у Парижі. Звісно, що таке випробування на міцність витримають далеко не всі — наразі з дистанції вже зійшло п'ятеро спортсменів. І це при тому, що поки що гонка триває на рівнинній місцевості.

      Усього ж на спортсменів очікує шість гірських етапів у Альпах і Піренеях (7—9, 14—16), перший з яких відбудеться завтра, і дві гонки з роздільним стартом (13 і 19). Причому тричі гонщики фінішуватимуть на вершинах гір. Аби хоч трохи дати їм відновити сили, запланували два дні відпочинку — після 8-го й 15-го етапів.

      Якщо перша гонка «Великої петлі» відбулася спокійно, оскільки кожен змагався лише з трасою й собою, то вже на другий день трапився казус, який, втім, трагічним ні для кого не став. А навіть навпаки — надав шанс австралійському спринтерові Роббі Мак'юену стати героєм. Коли за 20 км до фінішу проти нього порушили «правила велосипедного руху» і вдарили ззаду, Роббі перелетів через кермо, впав на асфальт і розбив праве коліно. У таких випадках зазвичай постає питання, чи може спортсмен взагалі продовжувати гонку. Але Мак'юен, обмацавши себе й не знайшовши серйозних ушкоджень, швиденько підвівся, наздогнав утікачів і виграв етап! Ця перемога стала для австралійця вже 12-ю на етапах «Туру». На подібний подвиг кілька років тому спромігся й Ленс Армстронг. Тільки тоді він впав, зачепившись за торбу надто завзятого вболівальника, який необережно розмахував нею перед гонщиками.

Проба сил і пристрілка

      Другий і третій етапи, що відбулися в Бельгії, ознаменувалися кількома прикметними подіями. Величезну повагу до велоспорту у цій маленькій країні засвідчив той факт, що гонки поблизу Гента й Варегема відвідала вся політична еліта країни — від прем'єр-міністра й принца до керівників партій. І це навіть попри те, що йшов сильний дощ, який і став причиною величезного завалу за 3 км до фінішу.

      Фактично, на цьому етап для більшості й завершився, бо проїхати вузенькою вулицею пелотону було неможливо, і розподіл місць на п'єдесталі провели ті, хто встиг проскочити «горловину». Тим же, хто зупинився, зарахували, за правилами, один час із переможцем гонки. Гонщики пелотону не надто сумували, а разом із фанатами стежили за фінішною розв'язкою на великому екрані. Щоправда, литовець Томас Вайткус iз «Діскавері ченнел», з яким наш Ярослав Попович ділив номер у готелі, примудрився зламати палець у п'яти місцях і залишив перегони.

      А першими під несамовиті овації місцевої публіки заповітну рису перетнули два бельгійці з команди «Квікстеп» — Герт Стегманс і Том Боонен. Причому, зірковий Боонен виказав незадоволення, що молодий і нахабний партнер по команді не дозволив йому на батьківщині фінішувати першим.

      Проте лідери команд і претенденти на жовту майку переможця наразі перевіряють свій організм на рівнинних етапах, надаючи право зривати овації спринтерам-«вискочкам», які на загальну перемогу не претендуватимуть. На перші ролі фаворити вийдуть, коли доведеться лізти вгору й змушувати себе терпіти. Поки що ж два з чотирьох стартів зумів виграти швейцарець Фабіан Канчеллара з команди CSC. Після фінішу третього етапу він скромно сказав: «Я хотів лише дістатися фінішу й не розбитися».

Не без наших

      У найпопулярнішій багатоденці світу беруть участь двоє українців — галичанин Ярослав Попович із команди «Діскавері ченнел» та миколаївець Андрій Гривко з «Мілрам». Більш досвідчений Попо, до речі, кращий молодий гонщик «Туру» 2005 року, вже користується авторитетом у команді. Після відходу на пенсію Армстронга лідер у стайні так і не визначився, а капітанами призначили аж двох — американця Леві Лефаймера й іспанця Альберто Контадора.

      Сам Ярослав вважає, що підійшов до «Великої петлі» у кращій готовності, ніж торік, бо у цьому році вперше бере участь і в «Джиро д'Італія», і в «Турі». Червень він провів у тренуваннях в Італії, тому своїх партнерів по команді й не бачив, і взяв участь у гонці в Голландії. Перед стартом у Лондоні спортсмени «Діскавері» отримали по п'ять нових велосипедів, легших за попередні моделi. Завданням собі Попович ставить потрапити у десятку кращих, що вважатиме успішним виступом. Ну й, звичайно, прагнутиме виграти бодай один етап.

      Поки що єдину перемогу на «Тур де Франс» Попо здобув торік на трасі з невеличким перепадом висот. Першу спробу втекти від пелотону Ярослав зробив на п'ятому етапі — позавчора, коли пішов у відрив перед останньою горою. Але на узвозі його занесло слідом за мотоциклом із телекамерою, і хоча Ярослав і не впав, але втратив дорогоцінний час, тож уже не міг сперечатися із спринтерами. Але можливiсть проявити себе як у Поповича, так і у Гривка ще буде — що-що, а шанси показати свої фізичні здібності «Велика петля» надає в усьому асортименті.

ТАБЛО

      Багатоденка «Тур де Франс». 5-й етап. Шаблі — Отун (182,5 км). 1. Поццато (Італія, «Ліквігас») — 4 год. 39 хв. 1 сек. 2. Фрайре Гомес (Іспанія, «Рабобанк»). 3. Беннаті (Італія, «Лампре-Фондіталь»)... 29. Попович (Україна, «Діскавері ченнел») — час переможця... 89. Гривко («Мілрам») — +1.20.

      Загальний залік. 1. Канчеллара (Швейцарія, CSC) — 24.28,56. 2. Кльоден (Німеччина, «Астана») — +0,33. 3. Поццато — +0,35... 32. Попович — + 1,08... 82. Гривко — +2,13.

      Кращі у номінаціях. За очками: Цабель (Німеччина, «Мілрам») — 102. «Гірський король»: Шаванель (Франція, «Кофідіс») — 37. Кращий молодий гонщик: Гусєв (Росія, «Діскавері ченнел») — 24.29,42... 10. Гривко — +1,28.

      Командний залік. 1. CSC — 73.29,08. 2. «Діскавері ченнел» — +0,03. 3. «Кайссе д'Епарньє» — +0,16... 19. «Мілрам» — +3,39.