Тривала дискусія на тему: «бути чи не бути у Харкові пам'ятнику жертвам Голодомору» завершилась досить несподіваним результатом. Пам'ятник дійсно буде, але у вигляді безликої середньостатистичної братської могили, спорудженої на честь жертв одразу усіх тоталітарних режимів. Меморіал, згідно з рішенням сесії міськради, збудують у Комсомольському парку, що з цієї нагоди буде перейменований на парк Пам'яті.
Як повідомив член міської топонімічної комісії Анатолій Покроєв, таке рішення депутати, управлінці та фахівці-історики прийняли невипадково. Вищезгаданий парк у 70-х роках був закладений на місці вщент зруйнованого найстарішого цвинтаря міста, де покоїться прах багатьох відомих людей. Скажімо, могила Гулака-Артемовського дивом уціліла під колесами бульдозера ще з тих часів. А пам'ятні знаки на ймовірних місцях заховання Миколи Хвильового та Василя Елана-Блакитного завдяки ентузіазму харківських українофілів з'явилися тут на початку 90-х. Тож увесь цей порівняно невеликий шматок священної землі вже сам по собі вимагає окремого вшанування. Тому фахівці запропонували перш за все змінити саму назву парку, а водночас обійтися без конкретики у назві майбутнього меморіалу. Його спорудження, за словами Анатолія Покроєва, «буде даниною пам'яті не лише тим харків'янам (і нехарків'янам), які загинули від рук підручних тоталітарних режимів, але й нагадуванням про те, що нам може загрожувати».
На прийняття такого рішення певною мірою вплинув і лист від головного равина Харкова та Харківської області Мойши Московича, адресованого чиновникам міськвиконкому. Він пише, що «тема Голодомору стала об'єктом спекуляцій ксенофобських та антисемітських сил». Тому на території парку можуть проводитися блюзнірські щодо похованих там євреїв заходи. «Крім цього, - підкреслив равин, - проведення на території колишнього єврейського кладовища релігійних служб і обрядів інших конфесій також неприпустимі з точки зору єврейського закону». А відтак, він просить не розміщувати ні на території парку, ні на самому меморіалі символіку жодної з існуючих релігійних течій. Як бути у такому разі з православним собором, спорудженим тут на честь Івана Предтечі вже після того як цвинтар став загальноміським (храм дивом уцілів разом із могилою Гулака-Артемовського), тепер невідомо. Слідуючи обраній логіці, аби догодити усім учасникам «меморіальної» дискусії, на ньому очевидно треба зняти хрести й відкрити під християнським куполом щось на зразок міжконфесійного молитовного дому.
Висловив свою точку зору з цього приводу і міський голова Михайло Добкін. Він традиційно закликав «не кидати камінь у бік городу колишнього Радянського Союзу», але таки погодився визнати невинно згублених людей жертвами тоталітаризму. Нагодою відправити месидж у бік харківських українофілів мер теж скористався сповна. «Ви знаєте про моє ставлення до будь-яких проявів націоналізму у місті Харкові, - сказав він, - і про моє ставлення до УПА, до різних Шухевичів, Третецьких і до всіх інших. Вони не повинні нав'язувати волю територіальній громаді, оскільки їх тут підтримує 0,3 відсотка населення».
А ТИМ ЧАСОМ...
Мер Харкова Михайло Добкін посмертно нагородив Євгена Кушнарьова Почесною грамотою міської ради за великий особистий вклад у розвиток міста і багаторічну активну громадську діяльність. Відзнаку отримала дружина покійного народного депутата Валентина Кушнарьова. Це вже третя нагорода, яка знайшла відомого політика після трагічної смерті у січні цього року. Кілька місяців тому обласна рада посмертно присвоїла йому звання Почесного громадянина Харківської області. А на Міжнародному фестивалі «Світ книги-2007» його теж посмертно нагородили спеціальним призом «За гідність та самовідданість».