Не лише Україна зацікавлена у відкритому світові, а й світ зацікавлений в Україні. Адже Україна має не лише надпотужний транзитний потенціал між Європою та Росією, а й колосальний потенціал внутрішнього споживчого ринку. А споживання, як відомо, пожвавлює й стимулює ринок праці. Тому один з американських президентів на запитання, як допомогти США, відповів: «Американці, споживайте». Подібне відноситься і до системи кредитування — чим більше українці споживатимуть, тим ліпше працюватиме вітчизняна економіка. Позичатимуть банківські кошти на помешкання, автомобілі чи холодильники. Наразі ж українська банківська галузь, використовуючи методи «управління вручну», заробляє «на повітрі» (читай: на власних громадянах), примудряючись брати короткострокові кредити на Заході оптом, аби «перерозпродати» їх уроздріб українським споживачам. З'ясувати перспективи українського економічного дива «УМ» попросила одного з директорів Європейського банку реконструкції та розвитку, донедавна прем'єр-міністра Польщі Казимира Марцинкевича.
— Нещодавно ви були з візитом в усіх найбільших містах України. Як оцінюєте економічну ситуацію, інвестиційні можливості та розвиткові перспективи України?
— Я вважаю, що Україна для Європейського Союзу є найважливішою європейською державою чи, точніше, повинна бути нею. Особливо враховуючи згромаджений у вас величезний потенціал. Той, що представляє нова генерація українців. Цей потенціал уособлює цілком непогана промисловість, що спирається на сучаснi технології. Він — у всіх розуміннях цього слова — грунтується на неймовірно родючій землі і непоганій агрокультурі, яка справді є в Україні. Отже, це потенціал людський і просторовий. Я впевнений, що Україна є державою, яка приречена на успіх і втягуватиме, як пилосос, світовий капітал. Зрозуміло, необхідні термінові економічні реформи, потрібен бюджетний режим, більша відкритість для ведення бізнесу — усілякого бізнесу, на будь-якому рівні. Не лише для закордонних, великих і потужних інвесторів, але насамперед для малого та середнього бізнесу. Не забуваймо, що серцем будь-якої економіки є малий та середній бізнес.
— Пане Марцинкевич, ви згадали економічні реформи. Який напрям економічних реформ, на вашу думку, є найпріоритетнішим для України?
— Необхідно прийняти та запроваджувати, незважаючи на те, що це складний бюрократичний процес, європейське економічне законодавство. Законодавчі вимоги щодо економіки повинні бути простішими. На даний момент, на жаль, про це в Україні важко говорити. Але простір для розвитку колосальний, і ми, європейські країни, маємо конкурувати з Азією та Латинською Америкою. Економіка у нинішньому світі є глобальною, через це інвестор йтиме туди, де матиме найліпші умови для інвестування, — цими умовами, без сумніву, є людський капітал та природні ресурси. А цього Україні не бракує. Водночас є й колосальний мінус — у вас забагато вимог. Необхідно якнайшвидше спростити ведення економічної діяльності.
— Ви зараз перебуваєте у Лондоні як один iз директорів Європейського банку реконструкції та розвитку. За вашими спостереженнями, як у світових столицях оцінюють українську ситуацію?
— Для Банку реконструкції та розвитку Україна є одним iз найбільших та найповажніших бізнес-партнерів. У нинішній момент загальний інвестиційний портфель ЄБРР в Україні складає 12 мільярдів гривень. Ми би хотіли довести до ситуації, коли будемо інвестувати в Україну 5 мільярдів гривень щороку. Це справді багато. Безперечно, нас непокоїть нестабільна політична ситуація, водночас задовольняє добра економічна ситуація, незалежна від політики. Ми уважно стежимо за бюджетним режимом, і можу зауважити, що бюджет тримається досить твердою рукою і у відповідних рамках. Але нас колосально турбує складність вимог і те, про що всі голосно кажуть, а саме — велика корупція, що добре прилаштувалася у проміжку між економікою та державною владою.
— Польща провела досить гостру конституційну дискусію в Брюсселі, будучи водночас адвокатом України в європейських структурах. Чи не з'являться певні складнощі через це?
— Негоціації і переговори в Євросоюзі є цілком нормальним і природним явищем, тож проблем у зв'язку з цим для України чи, тим більше, занепокоєності з'явитися не повинно. Що ж стосується України, то чи вона приєднається до європейських структур (чи точніше — коли і як), найбільше залежить від самої України. Якщо всі реформи, про які я згадав, ви в змозі швидко реалізувати — то досить швидко станете членом Європейського Союзу. Ми ж, будучи банком трансформації, щиро хочемо вам помогти. Я сам, будучи поляком, який любить Польщу та Європу, знаю, що ці зміни справді вартують їхнього запровадження.
— Чи розвиток в європейському напрямi стане помітним для пересічних українців, чи швидко зросте їхній добробут?
— Якщо подивитися на Польщу останніх років, то виразно помітно, що економічний ріст, динаміка закордонних інвестицій, динаміка споживання, динаміка росту реальної зарплатні збільшилися після вступу до ЄС. Ніхто з поляків від такого кроку не втратив, а дуже-дуже багато наших громадян отримали величезний зиск. Вважаю, що з Україною буде точно так само. Чим швидше це станеться — тим швидше ви всі відчуєте поліпшення якості життя. І це буде подвійна користь — і для України, і для Європи.
— Але ж доводиться чути застереження, мовляв, «приїдуть американці чи європейці й усе викуплять»? Подібні популістські побоювання звучали і в Польщі свого часу.
— Відповідь проста: «викуплять», якщо будете все продавати. Ніколи не забувайте, що наше життя залежить від нас. Є контрольні органи і законодавство. Ми є господарями у нашому житті. І кожна країна несе відповідальність за власне життя. Це ми повинні пильнувати, що робиться в нашій державі, дотримуючись наших засад і цінностей, але водночас творячи й обстоюючи власну культуру й ідентичність, творячи свій народ та свою державу. Водночас ми живемо у глобальному світі. Справжній світовий розвиток полягає у тому, що ми співіснуємо, взаємно збагачуючись, а не в тому, що хтось у когось щось забирає чи викуповує. Гроші змінюють світ переважно на ліпше. Хоча інколи — й на гірше... І вповні це стосується України.
— Зараз перед Україною та Польщею новий виклик — реалізація та підготовка до «Євро-2012». Як прогнозуєте, вдасться успішно провести чемпіонат Європи, адже чути непоодинокі скептичні голоси, що не все піде легко?
— Якщо дивитись холодним аналітичним поглядом економіста, то сумніви могли би справді з'явитися, на кшталт, що це просто неможливо реалізувати. Проблеми відомі: впродовж без малого п'яти років треба збудувати нові стадіони (і тут Україна перебуває у значно ліпшій ситуації, ніж Польща), збудувати нові дороги, нові залізничні шляхи, нові готелі і решту інфраструктури. Сумніви, про які ви кажете, слушні. Але ж, кажучи пафосно, наші народи люблять виклики. Нас мобілізують поставлені великі цілі і терміни їх виконання. Тоді ми концентруємося, працюючи значно більше, ліпше і швидше. І неодмінно реалізовуємо поставлене завдання. А у випадку футбольного чемпіонату, рідко зустрінеш поляка чи українця, котрий би вважав, що перемога з можливістю проведення «Євро 2012» не є благом для наших країн.
ДОСЬЄ «УМ»
Казимир Марцинкевич народився 20 грудня 1959 року. За освітою фізик. Працював учителем. У 1983—90 роках був членом «Солідарності», видавав незалежний освітянський журнал «Покоління» та католицький тижневик «Аспекти». У 1989 році заснував Християнсько-національне об'єднання. У 1992—1993 — віце-міністр освіти в уряді реформаторки Ханни Сухоцької. Згодом депутат, віце-голова комісії Сейму з питань освіти, науки та молоді. Був віце-шефом Надзвичайної комісії, відповідальної за адмінреформу. У 1999—2000 — шеф політичного кабінету прем'єр-міністра Єжи Бузека.
У 2001 році долучився до опозиційної на той час партії «Право і справедливість» братів Качинських. У липні 2001-го очолив фракцію «ПіС» у Сеймі та комісію Державної казни. 31 жовтня 2005 року став прем'єр-міністром Польщі. 10 липня подав у відставку. Був в.о. мера Варшави, згодом програвши на виборах Ганні Гронкневич-Вальц. З січня 2007-го працював у найбільшому польському банку «PKO BP». На даний момент — один iз директорів Європейського банку реконструкції та розвитку.