У суботу о п'ятій ранку в Брюсселі успішно завершився, без перебільшення, один із найдраматичніших самітів ЄС. І хоча «сивини» побільшало в усіх учасників дипломатичних «контратак», але, що найважливіше, у підсумку переможених у цій «війні нервів» не виявилося, і відтепер Євросоюз має узгоджений проект Конституції, щоправда документ змінив назву і став Договором про функціонування ЄС.
Точкою розбрату, як уже писала «УМ», був спосіб голосування, і саме це питання супроводжували серйозні польсько-німецькі суперечки, пов'язані насамперед із системою підрахунку голосів при прийнятті рішень у ЄС. У запалі дебатів прозвучали навіть гіркі і зайві нагадування про втрати, яких зазнала Польща під час ІІ світової війни, i котрі не дозволяють Польщі скористатися з благ «подвійної більшості». Польща вимагала урахування своїх інтересів, адже система «подвійної більшості», згідно з якою голоси країн-членів у Раді ЄС мали би підкріплюватись відповідною кількістю населення, вдаряла би по інтересах «середніх» країн. За цією системою, для прийняття всеєвропейського рішення потрiбна підтримка 55 відсотків членів ЄС (15 держав із 27), котрі б репрезентували не менше ніж 65 відсотків населення об'єднаної Європи. Таким чином, «стара Європа», зокрема густонаселені Німеччина, Велика Британія чи Франція, мала б безперечні переваги перед «новачками», а отже, елементарно «продавлювала» б стратегічні рішення «живою силою». Де-факто, у такому разі голос німецького громадянина важив би вдвічі більше голосу польського.
Водночас у Брюсселі відбулася справді принципова суперечка, пов'язана з визначенням подальшого візерунку ЄС, адже, попри постульований універсалізм, наприклад, енергетичну політику держави Союзу проводять кожна власну. Як виявилося під час запальних дебатів у пресі, в «Європі спільних цінностей і рівних можливостей» можуть бути й «рівніші», себто ті, хто більше дає до європейського бюджету, адже Польщі закидали саме те, що вона реформується «європейським коштом». Крім суто історичних ремінісценцій чи озирань на жертви Другої світової війни, завуальована суть польсько-німецького «непорозуміння» полягає у визначенні місця «новачків» за столом, сервірованим «старими» європейцями. Тож Польща не стільки обстоювала власні амбіції, скільки озвучила інтереси «менших» братів, тому її й «морально підтримували» Чехія та Литва.
У певний момент, коли було досягнуто принципових домовленостей, негоціації раптом зайшли у глухий кут: Варшава, попри те, що відмовилась від більшості своїх починань, категорично вимагала продовжити «старі виборчі правила» до 2020 року, а втомлена тривалими і, що найгірше, мало результативними дипломатичними рандеву канцлер Меркель, прагнула, навпаки, максимально прискорити запровадження нового законодавства ЄС. «Залізна леді» Німеччини в разі провалу переговорів ультимативно пообіцяла скликати міжнародну урядову конференцію щодо Конституції ЄС без участі Польщі. Тож «мертва точка» у переговорах розтягнулась на кілька годин, упродовж котрих президент Франції Ніколя Саркозі й прем'єр Великої Британії Тоні Блер «витягували» справу, переконуючи не лише Леха Качинського, а i його брата-близнюка, прем'єр-міністра Польщі Ярослава Качинського, котрий, сидячи у Варшаві, тримав руку на пульсі брюссельських дебатів. Пан Ярослав навіть зробив відповідну заяву на польському телебаченні щодо можливості застосування Польщею права вето, якщо переговори закінчаться на цьому. До «розрулювання» кризи в кулуарах активно долучилися провідники Литви, Чехії, Австрії, Люксембурга та Португалії, хоча не бракувало й прибічників «жорсткої лінії».
Врешті, близько опівночі «соломонове рішення» віднайти вдалося. За ним, голосування за системою «подвійної більшості» набуде чинності тiльки у 2017 році. До 2014 року діятимуть нинішні, підтримувані Польщею принципи голосування в Раді ЄС, передбачені Ніційською угодою, а згодом, упродовж трьох років, кожна «невдоволена» системою країна може вимагати переголосування за ніційською системою. Лідери 27 держав ЄС полегшено зітхнули. «Меркель зробила досконалу роботу, — зазначив прем'єр-міністр Фінляндії Матті Ванханен, — це фактично межує з дивом».
У європейській пресі польський уряд одразу було піддано гострій критиці, навіть у заголовках не надто добирали слів, як то «Перемога злого близнюка», «Переговорний кримінал із «залізною» Меркель», «Брати Качинські ізолюють і дискредитують Німеччину» тощо. У свою чергу, Польща підтримала своїх «Кастора і Поллукса». Переговорницьку позицію Качинського на саміті високо оцінили навіть його «непримиренні конкуренти» з опозиції. Зокрема, Войцех Олейнічак, голова посткомуністичного Союзу лівих демократів, зазначив: «Переміг консенсус і Польща не буде ізольована. Вітаю прем'єра і президента, котрі міцно боролися, але, коли з'явилася потреба, — змогли відступити». А Роман Гертих, лідер ультранаціоналістичної «Ліги польських родин» і «за сумісництвом» віце-прем'єр та міністр освіти, був обурений наміром пані Меркель скликати Міжнародну конференцію без Польщі. На думку Гертиха, заява головуючої в Раді ЄС є свідченням того, що «Євросоюз зараз дедалі більше підпадає під диктат німецької політики», а саму ситуацію окреслив як «політичний хенде-хох». І навіть пригрозив організувати пікети під посольством Німеччини.
Щоправда, польсько-німецькі перетягування процедурного канату лишень переорієнтували суспільну увагу з залагодження найважливіших для об'єднаної Європи питань. Адже Європа набуває дедалі більшої викінченості та централізації окремих стратегічних напрямків. Хоча майбутній «основний закон ЄС» не матиме гучної назви «Конституція», а зватиметься скромніше — Договір про функціонування ЄС. Зберігаючи, щоправда, усі головні постулати євроконституції. До того ж імплементація Договору, на відміну від Конституції, можлива через ратифікацію національними парламентами, а не шляхом референдумів, на яких вже обпеклися прибічники поглибленої інтеграції ЄС, зустрівши спротив у Франції та Нідерландах.
Найважливіше ж, що на міжнародній арені Європейський Союз може постати єдиною «юридичною особою», а провід Єврокомісії обмежиться лишень 18 особами (зараз керманичів ЄК – 27). З'явиться в Євросоюзу і президент із каденцією у два з половиною роки, а також аналог міністра закордонних справ, котрий носитиме назву «високий представник ЄС у справах закордонної політики». Однак ЄС не перетвориться на «Союз непорушний республік-сестер», тож питання офіційної символіки, прапора і гімну Євросоюзу в Договорі спеціально не обумовлюватимуться. Розширяться і повноваження Європарламенту. Водночас впливи національних держав-членів ЄС не послабнуть, адже наприклад нова Хартія фундаментальних прав не повинна виходити в соціальній політиці поза межі вже ратифікованих єесівських угод, а інтеграція на рівні юстиції стосуватиметься лише тих країн, що забажають до неї долучитися.
Досягнення непростої згоди стало тріумфом для Німеччини, котра успішно закінчує піврічне головування в Раді Євросоюзу, виводячи ЄС iз стану анабіозу. Договір про функціонування ЄС має бути втілений у життя у 2009 році. Узгодження Договору принесло настільки відчутний поступ для ЄС, що голова Єврокомісії Жозеф Мануель Баррозо полегшено зазначив, що нарешті можна приймати нових членів, «адже без цього нового договору розширювати ЄС не вдалося б». Тож нехай наразі йтиметься про Хорватію, цілком сподіваним було б пожвавлення і в українському питанні, адже ЄС із власною стратегією вже окреслився.
Жозе Мануель Баррозо, голова Єврокомісії:
«Відтепер можна говорити про прийом нових членів, адже без нового договору розширювати ЄС не вдалося б».
Валерій Чалий, Центр ім. Разумкова:
«Для України важливо те, що цей важкий віз внутрішньої трансформації ЄС поїхав далі, а без цього говорити про майбутнє членство України чи інтеграцію до євроспільноти нереально... Адже у проекті Конституції ЄС, який не підтримали на референдумах Франція і Нідерланди, було записано, що відносини з Україною будуватимуться в рамках політики сусідства, а сьогодні з'являється шанс переконати наших партнерів із ЄС, що не треба закривати можливості на майбутнє».
Александр Рар, член Ради із зовнішньої політики Німеччини:
«Країни ЄС переконалися, що одна держава може переглянути досягнуті роками домовленості всередині ЄС і навіть заблокувати їх. Рішення цього саміту компромісні і суперечливі, тому немає гарантій, що їх ратифікують усі 27 держав і ніхто не спробує знову переглянути ці домовленості».
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
