Страх за страховки

      Майже місяць серед 50 тисяч громадян України, які живуть у Чехії разом із родинами, навчаються у вузах чи займаються підприємництвом, панує переполох: поліція у справах іноземців більше не визнає страхові угоди, укладені з українськими страховими компаніями. Нібито через те, що ці папери часто або підроблені, або реально недіючі, бо укладені з фірмами, які не мають відповідних ліцензій.

1800 євро! І негайно

      Суть проблеми відома давно: для того, щоб легалізувати перебування у Чехії, іноземцю, зокрема з України та інших країн з-поза меж Євросоюзу, необхідно застрахуватися на 30 тисяч євро на випадок медичної допомоги — так вимагає Закон про перебування іноземців. Але в кого застрахуватися, закон не конкретизує. Тому поліція контролювала лише наявність страхових полісів, але не особливо придивлялась до їхнього походження. «Проходили» будь-які страховки, які хоч якось нагадували, що є страховками. Переважно це були договори про страхування для подорожуючих за кордон, укладені із великими чи не дуже страховими компаніями, прописаними в Україні. Та лікарні, яким пізніше надавали пацієнти-іноземці ці страховки, постійно скаржились на «кризу платежів». Мовляв, не хочуть українські страховики платити за угодами, постійно шукають відмовки, а чому ми, чехи, маємо лікувати задурно чужих громадян? У пресі піднялася кампанія про те, що поліція у справах іноземців визнає нерелевантні і навіть фальшиві страхові договори. Стражі законності відреагували на критику — й стали приймати лише страхові договори з компаніями, зареєстрованими в Чехії.

      Наявність медичної страховки є однією з обов'язкових вимог для отримання як чеської, так і будь-якої іншої візи країн Євросоюзу. Й це стосується не лише гостей країни. У Чехії медичне страхування є обов'язковим для всіх. Мінімальний страховий внесок — 1080 крон (близько 38 євро) на місяць. Якщо громадянин України працює у Чехії, він, як і всі місцеві, є учасником системи загального громадського медичного страхування, за нього платить внески працедавець. У країні є дев'ять медичних страхових компаній, але «рівніша за всіх» — державна компанія VZP. Застрахований від неї отримує картку, яка дає йому право на необхідне медичне обслуговування. Але в реальному житті лікарі завжди ставляться з підозрою до власників карток VZP, бо ця компанія має величезні борги й рахунки оплачує зі значним запізненням.

Навіщо платити більше?

      Інша річ — ті громадяни України, які за своїм статусом перебування є студентами, підприємцями, співвласниками фірм, членами родин тощо. Вони не мають права вступати до загальної страхової системи. Донедавна VZP через свою дочірню комерційну компанію мала монопольне право страхувати таких іноземців на території Чехії. Страховий договір із нею вартістю близько 2 тисяч крон на місяць треба сплатити відразу i, щонайменше, за півроку наперед. А позаяк іноземці цієї категорії продовжують візи чи дозволи на тимчасове перебування, як правило, на 2 роки, то й повинні, відповідно, страхуватися на два роки наперед. Викласти отак з кишені одразу понад 50 тисяч крон (1800 євро) мало хто може, а сплачувати внески у кредит неможливо. Лише протягом останнього року вийти на чеський ринок дозволили й іншим комерційним страховим компаніям, скажімо «Максимі», «Славії» чи австрійській «Вікторіа Фолксваген». Страхові договори з ними дешевші — 12—16 тисяч крон на два роки, поліція при реєстрації чи продовженні віз їх визнає, але йдеться, головним чином, лише про страхування від нещасного випадку, й іноземцю в медичному закладі вже доведеться заплатити готівкою, яку ці страхові компанії відшкодовують.

      Тому замість страшенно дорогих, але діючих чеських, українці купували свої рідні, хоч і сумнівні, але дешеві страховки — за 600-1000 крон. Дуже часто ті угоди підписували просто «на коліні», перед входом до офісу поліції у справах іноземців. Цим займались спеціальні «страхові агенти», які відкрито визнавали, що ці страховки — «ліві», «лише для поліції». Абсурд? Так, але така ситуація влаштовувала і заявників, які економили, і «агентів», які мали заробіток, і саму поліцію, адже процедура хоч формально, та була дотримана.

      Не раді цьому були хіба що чеські медики. До лікарів із цими полісами й справді було йти не варто — їх просто не взнавали. Люди платили готівкою, у крайніх випадках підписували боргові зобов'язання, а відшкодування витрат, наприклад, вимагали там, де ці «страховки» були виписані. Часто — безуспішно. Тому будівельник з України, травмований під час своєї не дуже безпечної праці, для чеських лікарень є катастрофою: за законом і по-людськи допомогти йому необхідно, але з відшкодуванням витрат може настати проблема, навіть якщо він є «легалом». Історії про пацієнтів з України, які тікають із палат, щоб не платити за лікування, стають навіть сюжетами теленовел.

      Вимоги чеських страхових компаній стають просто здирницькими. Можна собі уявити реакцію українського заробітчанина, який щойно приїхав, заплативши перед тим посереднику за оформлення візи (часто аж до 1000 євро!), за дорогу, за проживання наперед тощо, прийшов зареєструватися в поліцію, і тут iз жахом дізнається, що його оформлена в Києві річна страховка, наприклад від «Оранти» (не кажучи вже про різні «Добробути», «Креміні» чи «Київські Русі») за 100-700 гривень, — недійсна! І він змушений викласти ще 500-600 чи навіть 1700 євро за «папірці», якими, можливо, ніколи не скористається.

Насправді борги іноземців — дріб'язкові

      Функціонери VZP справу підносять так, що саме через борги українців чеська система охорони здоров'я не може вилізти з фінансової скрути. Але, за повідомленням Інституту медичної інформації та статистики ЧР, станом на кінець минулого року всі іноземці заборгували лікарям 37,6 мільйона крон. При цьому полікувалися за рік на суму в 13 разів більшу. Тобто іноземці не заплатили лише 8 відсотків виставленої за лікування суми. Порівнювати ж цю цифру із 200-мільярдним загальним боргом чеської медичної галузі навіть не варто. Частка іноземців у цій борговій ямі не складає навіть півпроцента! З 10 тисяч пацієнтів-громадян України половина розрахувалася за послуги чеських ескулапів готівкою, й лише 400 осіб залишилися в боргах. З виставлених нашим співвітчизникам рахунків на 50 мільйонів крон лише п'ята частина цієї суми залишилась неоплаченою.

      Певну «роздутість» цієї проблеми з боку розуміють навіть у поліції. І хоча з початку червня цього року Чехія припинила визнавати страхові угоди, укладені в Україні, у прес-релізі від 6 червня поліція у справах іноземців відзначила, що «на даний час не можна виключити укладення медичного страхування із закордонним суб'єктом». «Проблему не можна вирішувати за рахунок солідних закордонних страхових суб'єктів... Не можна лише на основі підозри відхилити наданий заявником документ, — визнають у поліції. — Вжиті на даний час заходи принесуть певні проблеми заявникам, котрі звертаються по дозвіл на тимчасове перебування». Відтак відомство пообіцяло невдовзі чітко сформулювати «правила гри»: страховки яких компаній визнавати, а яких — не визнавати. Проте нез'ясованою лишається низка «похідних» питань. Наприклад: що робити тим, хто вперше звертається по візу, зокрема підприємницьку, ба навіть і туристичну, у консульствах Чехії в Києві, Львові, Донецьку? Де їм на території України придбати таку страховку, яку б визнавали всюди: і в консульстві, і на усіх кордонах, і в поліції, і у лікаря? Чи будуть визнані угоди з тими ж «солідними» українськими страховими компаніями релевантними?

      Очевидно, у цій сфері необхідна якась угода між господарюючими суб'єктами України та Чехії, наприклад, «Оранти» із VZP, «Утіко» чи іншими. Чи, скажімо, страхування «Дженералі» — адже ця італійська компанія працює як в Україні, так і в Чехії. У будь-якому разі, слід змиритися з тим, що вартість страховок, а відтак і вартість початку підприємницької діяльності іноземцями у Чехії, стрімко зросте. Бо дешевим «лівим» страховкам «лівих» фірм справді прийшов кінець.