Росіяни люблять «Прості речі»

      Результати 18-го відкритого конкурсу «Кінотавр», з одного боку, здивували, а з іншого — були прогнозовані. Оскільки на фестивалі вперше було аж 7 режисерів-жінок, передбачали, що бодай один із призів отримає саме жінка. Не сталося. А ось те, що принаймні одну нагороду здобуде фільм «Прості речі» Олексія Попогребського, не сумнівався ніхто. Після семи днів конкурсних показів він став яскравою світлою плямою на тлі чорних жорстких історій про людські вади. Стрічка «Прості речі», зрештою, і зібрала врожай нагород: гран-прі, приз за найкращу режисуру, приз за найкращу чоловічу роль (акторський дебют режисера Сергія Поскепаліса) та спеціальний диплом у цій номінації Леонідові Бронєвому, який не знімався вісім років. А ще «Прості речі» відзначили кінокритики й кінознавці як «найсвітліший» фільм фестивалю. «Найчорнішою» ж вони назвали драму Олексія Балабанова «Вантаж 200». Він обігнав усіх учасників «Кінотавру» за кількістю негативу та бруду на екрані. Режисер шокував фестивальну публіку: показ зібрав аншлаг, однак були такі, хто залишав глядацьку залу через 40 хвилин, не витримуючи концентрації гидоти. «Вантаж 200» отримав обмеження на перегляд — його не рекомендують дивитися дітям до 18 років. А журналісти помітили, що дія фільму не відповідала синопсису, надрукованому в каталозі «Кінотавра»: там iшлося про те, що міліціонер кохає дівчину, в якої хлопець загинув у Афганістані, натомість персонаж у блакитній формі виявляється маніяком, який хоча й говорить, що кохає дівчину, знущається над нею всіма способами, які тільки народжує хвора уява, та врешті доводить до стану «вантажу». Як зазначено в титрах, фільм базується на реальних подіях. Історій про манiяків та загублені душі Балабанов наслухався ще за часів роботи на Свердловській кіностудії помічником режисера. Каже, всі хотіли з ним випити та поговорити про своє життя. Було це далекого 1984-го року. Ця дата навмисно вказана в титрах, бо режисер усіма засобами намагався передати свою ненависть до радянських часів, навіть зображення зробив із ефектом використання старої плівки «Свема».

      Чимало призів журі «Кінотавру 2007» присудило дебютантам. Власне, найкращим дебютом було визнано стрічку «Кремінь» Олексія Мізгірьова. Йому ж дали нагороду за найкращий сценарій. Після церемонії автор та режисер зізнався, що не сподівався взагалі колись його зняти. Повірив у початківця продюсер, партнер та друг Олексія Балабанова Сергій Сельянов. А ось Марія Шалаєва, яка зіграла у фільмі з несподіваним фіналом «Русалка» Анни Мєлікян, про приз перед церемонією й думати не могла. Потім ділилася з пресою, мовляв, по дорозі боялася, що літак впаде. Через свою безпосередність Марія просто зі сцени подякувала не режисеру або мамі й тату, а своєму партнеру Дмитру Циганову за те, що втратив її квиток до Сочі (ситуацію врятувала авіакомпанія).

      Цьогорічний «Кінотавр» не мав звичного для фестивалів пострадянського простору призу глядацьких симпатій, бо пересічний глядач на покази конкурсантів просто не потрапив. Оргкомітет пояснив це відсутністю комерційної складової фестивалю: в конкурс беруть прем'єрні стрічки та навзаєм обіцяють не перебивати касові збори, бо фільмам, врешті, ще на широкий екран виходити й гроші збирати. Однак навряд чи й половина цих робіт дійде до масового глядача. На жаль, така традиційна доля більшості фестивального кіно. Андрій Звягінцев, чия драма «Вигнання» закривала «Кінотавр», не розраховує на широкий показ своєї другої стрічки, навіть попри визнання на Каннському кінофестивалі. До показу в Сочі у «Вигнання» навіть дистриб'ютора не було, прокатники побоюються ставити на афіші задовгі та серйозні фільми, бо глядач може проігнорувати. Однак режисер висловив сподівання, що участь у фестивалях таки допоможе фільму зустрітися з тим, для кого, власне, й був зроблений — з публікою. Ці сподівання живить приклад Павла Лунгіна, «Острів» якого відзначили на різноманітних кінофестивалях, а потім на фільм звернули увагу й глядачі та самі віддали свої голоси темі про духовність та віру, яку прокатники не вважають комерційно спроможною. А продюсер фільму «Вантаж 200» Сергій Сельянов сказав, що навіть на телепоказ не розраховує, бо дуже «жорсткий» вийшов, на його переконання, шедевр. А ось авторам стрічки «Жорстокість», де у ролі продюсера дебютував усе той самий Павло Лунгін, уже відома доля картини: її восени покажуть по телевізору, а аудиторію йому обіцяє принаймні гарна акторська робота Ренати Литвинової. Цей фільм на «Кінотаврі» залишився без нагород, як і ще одна конкурсна робота за її участі — «Два в одному» Кіри Муратової. Цей фільм чимало професіоналів від кіно не розраховували взагалі побачити в конкурсі, бо відвели йому місце мінімум у розкладі спеціальних подій фестивалю. «Два в одному» зібрала добру критику, однак програла модним тенденціям російського кіно, хоча заслужила право знаходитися далеко за межами моди та тенденцій.

Олена АЛЕКСЄЄВА.