«Інтрижки» метра

      Інтелектуальне кіно в сучасному прокаті — явище стабільно рідкісне. Настільки, що, завдяки потужній домінанті голлівудських стрілялок, яка надійно заволоділа нашим широким екраном, його можна просто не розгледіти. А тому спеціально повідомляємо для небайдужих: сьогодні в кінотеатрі «Київ» розпочинається фестиваль картин Інгмара Бергмана.

      До програми ввійшли дев'ять картин класика, кожна з яких відіграла особливу роль як у житті самого режисера, так і в історії світового кінематографа минулого століття. «Суничну галявину», наприклад, називають стрічкою, після якої режисер прокинувся знаменитим — картина ця багато в чому автобіографічна. «Посмішки літньої ночі» — виняток із правил, оскільки ця стрічка вийшла, як для Бергмана, занадто водевільною: жартівливою, легкою, радісною. У картині «З життя маріонеток» метр наважився на вбивство, яке потім розслідують протягом усієї стрічки. «Сьома печать» — квінтесенція творчості Бергмана, шедевр, як висловилися критики, з легким «присмаком» Акіри Курасави. Фільм «Шепіт і крики» ті ж критики порівнюють із моцартівським «Реквіємом». А про «Персону» сам режисер говорив так: «...Тут я вільно торкаюся до безсловесних таємниць, виявити які здатен лише кінематограф». «Осіння соната» — це гімн жінці, а «Причастя» — філософська новела, що розповідає про священика, який втратив Бога... А у своїй «Останній репетиції» Бергман запрошує зануритися у світ театру, познайомитися з уже літнім режисером та його юною ученицею. Між іншим, сам Бергман до театру ставиться якось відповідальніше, ніж до кіно. Інакше як розуміти його відомий афоризм: «Театр — це вірна дружина, а кіно — захоплива інтрижка з дорогою коханкою»?

      До речі, сам «інтригант» свій останній фільм «Сарабанда» зняв чотири роки тому і зараз перебуває на заслуженому відпочинку. Наступного року йому виповниться дев'яносто. Легендарний режисер, автор понад півсотні стрічок, сьогодні живе на острові Фаго, що у Балтійському морі.