Минуле в «павутині»

      Дискусія щодо люстрації в Польщі днями набула ще більшої гостроти. Не витримав регулярного поливання брудом з боку своїх колишніх соратників і легендарний Лех Валенса. Аби припинити балачки щодо можливого «стукацтва», Валенса оприлюднив у інтернеті все те, що ретельно назбирали на нього органи комуністичного гебе. У неділю він закинув у всесвітню мережу першу партію матеріалів з 500 сторінок, передану польським Інститутом національної пам'яті. Лишаються неопублікованими ще близько сотні сторінок «досьє». За словами самого Валенси, він не вивчав і не піддавав жодній цензурі документи, надані ІНП, і «злив» у інтернет усе вкупі — бо не боїться їхнього вмісту.

      Екс-президент сподівається, що його непримиренні критики з середовища давно вже розколотої «Солідарності», зокрема, Анна Валентинович і подружжя Гвязд, «вибачаться і повернуть державні нагороди». Чимало колишніх соратників закидає Валенсі підозріло угодовську позицію під час протистояння «Солідарності» на початку 80-х, а також за «круглим столом» 1989 року (тобто під час тих переговорів, які уможливили цивілізовану передачу влади від комуністів до революціонерів). У той час Валенса нібито отримав оперативне псевдо «Болек», просторікують недоброзичливці.

      Тепер Лех Валенса відповів на всі підозри і запитання — через інтернет. Екс-президент, котрого, до речі, у 2000 році вже перевіряв Люстраційний суд і повністю очистив від звинувачень, навів «службову записку» від 16 лютого 1971 року, яка свідчить про його пряму відмову співпрацювати з «органами». У згаданій записці капітан спецслужб на прізвище Грачик нагадує, що через відмову Валенси співпрацювати слід продовжити стеження за ним на гданській верфі, і пропонує доручити цю місію агенту на прізвисько «Клин».

      У 500-сторінковому компендіумі можна простежити всі оперативні хитрощі, на які йшли комуністичні спецслужби, аби дискредитувати провідника «Солідарності», а також однозначно випливає, що радикальні революціонери з оточення Валенси якнайбільше вдавалися до маніпуляцій у шахових комбінаціях держбезпеки, часто-густо стаючи заручниками власного максималізму. Сам сивочолий Валенса твердить, що «у тих матеріалах є чимало правди і помітно, як люди піддавалися на маніпуляції». Сьогодні Лех Валенса не уникає гострих слів, але водночас шукає порозуміння з колишніми побратимами: «Я побачив, як оті гівнюки їх обробляли. Валентинович десь казала, що я маю перед нею вибачитися. Сподіваюся, що як вона побачить ці документи, то вибачатиметься вона, бо це вона в них дуже кепсько виглядає, гірше ніж погано; мені соромно за неї». Так у документах від 1985 року, пов'язаних зі антиваленсівською спецоперацією, спрямованою проти Валенси, вказано, що «впродовж останнього часу А. Валентинович посилила діяльність, що дискредитує Л. Валенсу в середовищах «Солідарності». «Щоразу частіше розповсюджує чутки про негідну позицію Л. Валенси, називаючи його шахраєм, дволичним, кар'єристом, котрого треба демаскувати, — йдеться у згаданому документі. — Метою діяльності є подальше утвердження А. Валентинович у переконані, що Л. Валенса співпрацює з службою безпеки».

      Анна Валентинович категорично не погоджується навіть зазирнути в опубліковане в інтернеті досьє, надалі називаючи Валенсу «зрадником», ба більше наполягаючи на тому, що весь його подвиг полягав на тому, що він своєчасно «переліз через паркан, під котрий його підвезли». Втім частина колишніх критиків Валенси, більш здорових, гідно оцінила «очисну» активність екс-президента. Щоправда, дехто сумнівається у повноті колекції документів, підозрюючи, що Валенса за часів президентства «підчистив» дещо.

А ТИМ ЧАСОМ...

      Лех Валенса перебуває у гострому конфлікті не лише зі старими дисидентами, а й з нинішньою владою, насамперед з братами Качинськими. Часом доходить навіть до сумних казусів. Так, минулої п'ятниці під час візиту Джорджа Буша до Варшави польські телевізійники, беручи інтерв'ю в президента Леха Качинського, навіть «прикрили» напис Lech Walensa Airport на стіні кімнати у гданському аеропорту. Сам Валенса піддав сумніву суто технічні причини «приховування» напису, пожартувавши, мовляв, якби телебачення брало інтерв'ю в Качинського в аеропорту імені Кеннеді, то також би прикривало напис? Самі ж телевізійники повністю заперечили можливе «політичне замовлення», наголошуючи суто на технічних моментах.