«Другий парламент» уже палахкотить

      Із наближенням дати позачергових парламентських виборів епіцентр політичного життя досить стрімко «дрейфує» у бік Центральної виборчої комісії. А оскільки сам термін «політичне життя» в Україні практично тотожний іншому — «політичне протистояння», то чи не загрожує це перенесенням «боїв без правил» у ЦВК? Надто за умов, коли її новий склад найвиразніше репрезентує основних «політичних бійців», делегованих відповідними партіями та блоками. Зрештою, чи має Центральна виборча комісія перспективу з таким домінуванням партійно-політичної складової? Чи не загрузне вона вже з перших своїх кроків у постійних демаршах із відсутністю кворуму, «політичними» лікарняними, нескінченними судовими розборками тощо?

      Нове центрвиборчкомівське протистояння вже стартувало офіційно. Учора у Верховній Раді cпікер Олександр Мороз у вельми витонченій формі вже порадив співгромадянам подавати на Центрвиборчком позови до суду. Мовляв, частина членів ЦВК зриває кворум, чим порушує права громадян.

      Ідеться про те, що позавчора члени Центрвиборчкому від коаліції намагалися провести засідання ЦВК — орієнтовно для того, аби оголосити народними депутатами від «Нашої України» «списочників» з «обнуленого» виборчого списку замість тих парламентаріїв, які склали мандати. Учора «коаліціонери» у ЦВК знову вимагали засідання. За їхніми словами — для того, щоб закріпити кожного члена Центрвиборчкому за конкретним регіоном.

* * *

      Фракція Партії регіонів, у свою чергу, вимагає від Президента Ющенка «припинити ігрища» у ЦВК і від голови Центрвиборчкому Володимира Шаповала — призначити засідання комісії. Про це в сесійній залі заявив народний депутат Володимир Заплатинський. Коаліціянти висловлюють здивування тим, що «сторона Президента хотіла дострокових виборів, а сьогодні вона ж блокує роботу єдиного колегіального державного органу, який наділений повноваженнями з підготовки і проведення виборів народних депутатів».

* * *

      Оцінюючи ситуацію у ЦВК, заступник голови секретаріату Президента Ігор Пукшин учора заявив, що зараз у Центрвибочкому відсутні законні підстави для прийняття рішення щодо заміни вибулих народних депутатів на основі старої норми Закону України «Про вибори народних депутатів», яка після 2 червня (з моменту набуття змін до закону) вже не діє. «Не може Центральна виборча комісія прийняти відповідне рішення і на підставі нової норми Закону України «Про вибори народних депутатів», оскільки така норма ще (до 2 серпня) не діє», — цитує Пукшина прес-служба Банкової. Заступник голови секретаріату Президента зазначає, що проголосовані зміни до закону про вибори набувають чинності з дня опублікування цього закону і вводяться в дію одночасно з початком позачергових виборів до Верховної Ради, але не раніше ніж через 60 днів із дня опублікування.

* * *

      Ситуацію в Центрвиборчкомі для «УМ», перебуваючи в Полтаві, прокоментував колишній член ЦВК, а тепер народний депутат від «Нашої України» Руслан Князевич.

      «Пригадайте шість років роботи комісії під керівництвом пана Рябця, — каже Князевич. — Оскільки той Центрвиборчком формували за фаховими ознаками, якихось серйозних політичних дискусій довкола його діяльності не виникало. Але в 2004 році за наполяганням Олександра Мороза були внесені зміни, що започаткували представництво у ЦВК політичних партій. Тож ми одержали фактично другий парламент... Мені б дуже не хотілося, аби нинішня політична ситуація з протистоянням «стінка на стінку» була поширена і на ЦВК, де також представлені два політичні об'єднання. Керівник Центральної виборчої комісії вже згадував про інстинкт самозбереження, що має стати визначальним чинником у діяльності її членів. У цьому контексті, певно, варто згадати ще й про те, що однією з юридичних підстав для припинення повноважень попереднього складу комісії стало невиконання нею рішення Печерського районного суду Києва щодо необхідності «обнулення» виборчих списків блоку «Наша Україна», тобто фактична бездіяльність ЦВК. З іншого боку, оскільки тепер до складу комісії потрапило чимало молодих людей віком до 30 років, логічно було б припустити, що у своїй діяльності вони менше зважатимуть на кольори прапорів політичних партій, які стоять за ними, й керуватимуться насамперед директивами закону. Якщо ні, то майбутнє цієї комісії буде таким, як і двох її попередниць у «редакціях» 2004 і 2007 років».