Напруга, викликана російською реакцією на розміщення елементів системи ПРО, так званого протиракетного щита, набуває гостроти. Останні заяви президента РФ Володимира Путіна про те, що у разі розташування елементів американської ПРО на Cтарому континенті Росія націлить свої ядерні боєголовки на Європу, занепокоїли не лише «винуватців» протистояння — Чехію та Польщу, а й усю європейську громадськість. Під загрозою опиняється не ефемерний «добробут», а безпека всієї Європи. Нагадаємо: у Чехії має розташуватися радіолокаційна база, а в Польщі — 10 установок протиракетного перехоплення, які, як стверджує Вашингтон, мали б берегти кордони Європи від «шальних» боєголовок з Ірану чи Північної Кореї.
Цими днями для підсумкових переговорів Прагу та Варшаву відвідує президент США Джордж Буш. Усім зрозуміло: «сердечне порозуміння» Заходу з Кремлем буде непростим.
Викласти польський погляд на цю дискусію ми попросили провідного експерта з питань оборони та безпеки Центру східних досліджень (Варшава) Анджея Вілька.
— Пане Анджею, чому Росія противиться розміщенню в Польщі «протиракетного щита» ПРО?
— Сам факт розміщення на території Польщі протиракетних установок не несе для Росії безпосередньої загрози військового характеру. В найближчому майбутньому негативніші наслідки для російської армії має побудова в Чехії радіолокаційної станції, в зоні охоплення якої перебуватиме вся європейська частина Російської Федерації і західна частина Сибіру (а саме на цьому просторі розташована більшість стратегічних військових об'єктів ядерних сил Російської Федерації, у тому числі й ракетні дивізії, до яких потрапляють сучасні міжконтинентальні балістичні ракети «Тополь-М»). Головну ж загрозу російський генералітет вбачає не в локалізації чергового елементу «протиракетного щита», а в самому факті його побудови. Веде це, мовляв, до отримання Сполученими Штатами стратегічної переваги над Росією. Влада Росії виходить з припущення, що в разі функціонування системи і продукування американцями відповідного числа протиракет, створення заслону від евентуального ядерного удару з боку Росії буде лишень питанням часу. Істотними для Кремля є й моменти, обумовлені винятково політикою і престижем. Система ж перехоплення ракет і радіолокаційна установка значно більшою мірою, ніж членство в НАТО, пов'яже Польщу та Чехію зі Сполученими Штатами, а тим самим максимально обмежить як впливи Москви в регіоні, так і можливості безпосередньо впливати на Варшаву i Прагу. Не можна забувати і про те, що Польща досі трактується Росією, як бунтівний васал.
— У разі розміщення у Польщі та Чехії елементів ПРО Росія погрожує «адекватною відповіддю». Про яку «відповідь» може йтися?
— Представники російських властей та армії неодноразово оголошували про можливість односторонньої відмови Росії від договору про ліквідацію ракет середньої та ближньої дії (РСМД; цей договiр було пiдпiсано мiж СРСР i США в 1987 роцi. — Ред.). Цей крок представляють як «хід у відповідь» у разі розміщення у Центральній Європі елементів американського «протиракетного щита». Паралельно з погрозами виходу з договору в разі продовження розбудови американської системи ПРО чути щораз гостріші заяви російських військових, між іншим, і про наявні в стратегічної авіації Росії можливості знищення американських об'єктів у Чехії та Польщі.
— Як би ви оцінили реальність російських погроз?
— Російські декларації про вихід із договору РСМД варто трактувати насамперед як елемент пропаганди. Поновне впровадження на озброєння війська ракет середньої дальності Pionier (SS-20) і ракет малої дальності «Ока» (SS-23) у будь-якому разі технічно можливо здійснити не раніше, ніж за кільканадцять місяців (введення на «бойове чергування» нової категорії ракет цих категорій могло б настати впродовж 5—6 років). Тож для погроз, гадаю, немає обгрунтування воєнного характеру. Росія і так увесь цей час володіє ракетами середньої і малої дальності, встановленими, насамперед на атомних підводних човнах, а також стратегічними бомбардувальниками. Можливий же вихід Росії з договору РСМД також не став би адекватною відповіддю на створення протиракетного щита, тому що наземні російські ракети малої та середньої дальності не створювали б для США безпосередньої загрози військового характеру. Для ураження цілей у Північній Америці призначені міжконтинентальні балістичні ракети значно більшої дальності (8—16 тис. км), модернізація яких і так триває в Росії вже кілька років, незалежно від планів розміщення елементів протиракетного щита в Центральній Європі. Ця модернiзацiя ракет обумовлена самим фактом початку побудови Сполученими Штатами глобальної системи ПРО, в перспективі дає американцям стратегічну перевагу над Росією. З цього огляду засадничою рисою найновіших російських міжконтинентальних балістичних ракет «Тополь-М» (впроваджуваних на озброєння) і «Булава» (у фазі випробувань) має бути здатність до подолання будь-якого протиракетного щита.
— А які можуть бути військово-політичні наслідки, якщо Росія таки вийде з договору РСМД?
— Вихід Росії з цього договору мав би суттєві наслідки для усього регіону, насамперед, різко знижуючи рівень військової безпеки в Європі. У найближчій перспективі такий крок варто було б визнати за малореальний. Натомість можна чекати на загострення риторики з паралельним зростанням напруги навколо розбудови «щита». Російській стороні залежить насамперед на представленні американської системи ПРО як істотного елементу нової, «нав'язаної» Сполученими Штатами, гонки озброєнь, а завдяки цьому — і на отриманні підтримки своїх позицій у країнах Західної Європи. Ці дії не спричинили б до безпосередньої загрози для США, знизивши натомість рівень військової безпеки в Європі. Отож погрози вийти з договору РСМД слід трактувати насамперед як форму тиску Росії на її західноєвропейських партнерів, аби ті активніше противилися американським планам розбудови ПРО.
— Як далеко може зайти конфронтація?
— Відповім коротко: настільки далеко, наскільки можуть погіршитися відносини Москви і Вашингтона. Не можна забувати, що Москва останні роки трактує Сполучені Штати як головний пункт співвіднесення своєї політики і водночас як головного потенційного супротивника в глобальному вимірі. Росіяни не забули поразки, якої зазнали в «холодній війні», і ніколи її не вибачать американцям. При кожній нагоді намагаються і, певно, будуть намагатися й надалі «вирівняти рахунок». Тим більше що глобальні інтереси Москви і Вашингтона взаємно суперечливі. Хiба не в інтересах Росії є проваджувані Сполученими Штатами війни — чим довше вони тривають, тим більший струмінь нафтодоларів ллється до російського бюджету. Парадоксально, американці, воюючи в Афганістані та Іраку, допомагають росіянам здобувати кошти на нові міжконтинентальні балістичні ракети.
— Як ви оцінюєте місце України у цих геополітичних розкладах?
— Якщо йдеться про мою оцінку вибору України — військового союзу iз Заходом чи Росією, — то у військовому вимірі Україна ближче до НАТО, ніж до ОДКБ (Організація договору про колективну безпеку, яка де-юре існує в СНД із 1992 року. — Ред.). Українська армія, зокрема та її частина, яка пройшла модернізацію, вже властиво є натовською. Але от саме НАТО стає дедалі менше військовим союзом. Водночас не розглядав би зараз питання України як потенційного члена НАТО, тому що такої України не бачу — в Україні нема єдності. Якби центральні власті вирішили вступати в НАТО, то «трагедія» настала б у Донецьку, якби ж вирішили вступати в російську систему безпеки, подібна «трагедія» була б у Львові. Центральній Україні, мабуть, усе одно, з ким Україна ввійде в союз. Окремо стоїть питання Криму, яке, з моєї перспективи, тотожне питанню російського Чорноморського Флоту. В цьому випадку не хотів би навіть розглядати потенційного членства України в НАТО. Хіба Київ у 2017 році наполяже, аби Чорноморський флот полишив територію України. Але якщо росіяни будуть вимушені залишити територію України, то можуть залишити її разом з Кримом.
Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>
Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>
На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>
Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>
