З чого для вас починається Новий рік? Ну, без сумніву, з бою курантів! Адже відраховувати новий час, вітати один одного зі святом і, врешті-решт, піднімати келихи з шампанським ми починаємо лише після дванадцяти їхніх ударів. Однак якщо за радянських часів цю почесну місію виконували відомі кремлівські куранти, то нині всі українські канали показують, що доведеться. Кращого, мовляв, нема. Водночас про існування унікальних лаврських курантів, які нічим не поступаються ані кремлівським, ані лондонському Біг-Бену, здається, майже забули. І дарма: цьогоріч київському годиннику «стукнуло» сто років, а відраховує він час усе з тією ж «залізною» точністю, що й століття тому.
Українські куранти, що могли б з'являтися у новорічну ніч на екранах, «живуть» у Великій лаврській дзвіниці. Втім унікальний і точний механізм баштового годинника Лаври українцям майже невідомий. Туристів туди не пускають із міркувань безпеки. «Свого часу до годинника навіть екскурсоводів близько не підпускали», — розповів «УМ» завідувач секцією лаврської дзвіниці Ігор Федоряченко. Авторці ж цих рядків, щоб поглянути на куранти, чекати довелося всього десять хвилин, доки ми з Ігорем Даниловичем подолали круті сходи, що вели догори.
З таким «будильником» не проспиш
На четвертому ярусі (61 метр заввишки) від панорами, що відкривалася з балконів дзвіниці, по спині побігли «мурахи». Вдавати і далі, що тут, нагорі, зовсім не страшно, було би нещиро. Ось тоді чомусь і згадала дурного Голохвастова з його запевняннями, що коли піднятися вище Лаврської дзвіниці, то люди здаються «такі маненькі, яко кріси». Насправді звідти людей узагалі не видно, бо вниз навіть поглянути лячно. А старий годинник у компанії з кількома десятками голубиних сімей «живе» саме тут.
Голос курантів часто плутають зі звуком трьох лаврських дзвонів, що розташовані на третьому ярусі дзвіниці. Останні «співають» лише на вечірню, на обідню служби та церковні свята. Куранти ж чути на всьому Печерську щочверть години та на початку кожної нової. Про останню повідомляє найбільший і найголосистіший дзвін курантів, усього ж їх дев'ять.
За «здоров'ям» курантів уважно стежать годинникар В'ячеслав Продан та його учень Станіслав Свєтлєющий. В'ячеслав Михайлович на своїй справі знається добре — у чоловіка за плечима майже 20-річний досвід роботи і спеціальна освіта. Адже з годинником треба бути особливо обережним — він не тільки старий, а й незвичайний (одні лише гирі до його механізму опускаються в 17-метрову шахту, майже таку саму, як ліфтова). Механізм годинника складається з традиційного, як для механічного годинника, набору — шість шестерен, анкер, пендельфедер, маятник і гиря.
Завести дзигарек зможе не кожен?
Навіть через сто років роботи всі детальки годинника виглядають як нові. Майстри кажуть, що куранти пропрацюють ще стільки ж. Для цього й догляд за годинником відповідний: його регулярно змащують машинним мастилом і раз на п'ять днів заводять. До речі, завести лаврські куранти справа не проста. «Це все одно, що тягти з криниці не одне, а чотири 10-літрових відра води одночасно», — розповідає Ігор Данилович. Ускладнює справу й те, що, аби завести куранти, «тягати водичку» доводиться більше сотні разів.
Особливий догляд за годинником узимку — через підвищену вологість механізм курантів трохи сиріє. Ось тоді годинник і починає «спішити». Для того ж, аби куранти не заспівали раніше, лаврський годинникар постійно відстежує його стан і підкручує детальки. «На Новий рік куранти вдарять рівно опівночі, ні хвилиною пізніше чи раніше», — запевняє Ігор Данилович. Шкода, що ніхто з українців його так і не побачить...
Цікаво знати:
Двопудовий маятник лаврських курантів уперше гойднувся 26 грудня 1903 року. Нині діючий баштовий годинник без циферблата відтоді замінив свого 115-річного «тульського» попередника. Піонером же на Великій лаврській дзвіниці був годинник роботи лаврського «дзигармістра» (годинникаря) Павла Чернявського. Саме цей майстер викував на дзвіницю і хреста, який досі там знаходиться.
Київські куранти зупинялися лише раз: їхній механізм збився від звукової хвилі, що виникла пiсля вибуху, яким було зруйновано Успенський собор у 1941 році. Поремонтували годинник аж після війни, у 1947-му.