Творчість цієї художниці відома всім киянам. Або майже всім. Принаймні кожен, хто, мандруючи Києвом, переміщався бульваром Тараса Шевченка вгору від площі Перемоги в напрямку станції метро «Університет», не міг не зауважити прегарної мозаїки на фронтоні Будинку мистецтв. Барвиста, соковита, вона милує око за будь-якої погоди, але особливо тішить у осінню й зимову негоду, неначе несподівано прочинене вікно в теплу літню благодать.

Як це не дивно, але гроші у рейтингу найпроблемніших місць сучасного українського кіно займають не першу сходинку. Принаймні саме до такої думки мене підштовхнула надзвичайно насичена програма «Кінофоруму», який у три дні примудрився втиснути майже півсотні семінарів, презентацій, «круглих столів», допрем'єрних показів тощо. А от проблему злагодженої взаємодії всіх частин механізму, що зветься «українське кіно», «Кінофорум» ототожнив із шилом у мішку, яке витикалося часом у дуже незручних місцях.

З нагоди свого від'їзду за маршрутом Київ—Гельсінкі Вєрка Сердючка позавчора дала невеличку прес-конференцію. На зустріч із журналістами вона, як і належить мегастар, під'їхала на чорній «Чайці». З автiвки звідти разом з Вєркою випурхнула і її мама. Дами були одягнуті скромно, але зі смаком: жовто-сині спортивні костюми (як пояснила Вєрка, такою є форма української збірної, а вони з мамою — «збірна естради»), на футболках — пікантна цифра 69. За словами нашого делегата на «Євробачення», 69 символізує любов Європи та України.