Як ми оплачуємо Чорнобиль

      Кошти з держбюджету «розсіюються у просторі», замість того аби допомогти людям, які справді постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС, вважає голова виконавчого комітету громадської організації «Союз Чорнобиль України» Степан Ляшенко. За ступенями радіоактивного забруднення існує чотири зони. Четверта, найменш забруднена, є найбільшою, з найчисельнішим населенням. Відтак левова частка «чорнобильських» державних коштів припадає на дрібні виплати людям, які просто мешкають і працюють у цій зоні, де, за переконанням пана Ляшенка, їм нічого не загрожує.

      До «четвертої зони посиленого радіоекологічного контролю» належать, приміром, такі містечка Київщини, як Боярка, Ірпінь чи Біла Церква. «Люди йдуть на пенсію у цих зонах на п'ять-шість років раніше, причому за рахунок «чорнобильських» коштів, — каже Степан Ляшенко. — У «четвертій зоні» доплата гривня шістдесят копійок за те, що там живеш, і  п'ять двадцять — за те, що працюєш». Подібним чином «проїдаються» і гроші на оздоровлення: ці «копійки» розподіляють між  2 мільйонами 256 тисячами офіційних постраждалих, замість спрямувати їх на лікування 107 тисяч інвалідів Чорнобиля.

      Як підрахували соціологи громадського об'єднання «Фонд суспільної безпеки», від 30% до 60% видатків на соціальні програми поглинаються саме «четвертою зоною». І хоч показники фінансування «чорнобильських» програм цьогоріч покращилися, про те, щоб повністю виконати вимоги соціального законодавства, не може бути й мови. Для цього довелося б відмовитися від інвестицій держбюджету в економіку і цю суму — 31,5 мільярда гривень — пустити на «чорнобильську» статтю, яка вимагає 36 мільярдів гривень. За останні п'ять років програми фінансувалися нерівномірно: якщо компенсацій витрат на харчування виплатили 85,5% від запланованих коштів, то за роботу на забруднених територіях — лише 8%, а на оздоровлення — 5%.

      Але й це ще не все, адже де дають гроші, там хтось обов'язково «нагріває руки». Поширеною залишається практика купівлі «чорнобильства», так що за певні гроші можна оформитися не лише в «четверту зону», а й у «ліквідатори» та користуватися відповідними пільгами й виплатами з «чорнобильського» фонду.

      За такого стану речей і «закордон» нам не допоможе. Прохолодне ставлення до проблеми наслідків Чорнобиля, яке демонструють останнім часом міжнародні організації, включно з МАГАТЕ, цілком закономірне, вважає правозахисник і лікар Семен Глузман, який брав участь у двох спільних із західними спеціалістами медичних дослідженнях. За його словами, вітчизняні «ескулапи» заради грантів пишуть липові дослідження зі страшилками про вплив радіації на здоров'я людей. «Забрехалися вже так, що західні спеціалісти не хочуть мати справи з нашими медичними інститутами, — каже пан Глузман. — Ті дослідження, які подають наші офіційні установи, є предметом іронії та анекдотів, а серйозних досліджень майже немає. З'явилися школи, які стверджують, що очі й вуха хворіють від радіації. Для цілого світу це анекдот — там добре знають, які дози радіації на які клітини впливають. Люди втомилися від брехні, яка йде з України». Семен Глузман сумнівається, що все це почує влада, адже чорнобильська тема піднята просто до чергової річниці трагедії.