Інтрига на фінішній прямій

      Представник право-консервативної партії «Союз за народний рух», екс-міністр внутрішніх справ Франції Ніколя Саркозі набрав 31,11 відсотка голосів виборців, висуванка Соціалістичної партії Сеголен Руаяль — 25,84 відсотка. Такі попередні офіційні дані, оголошені вчора рано вранці за результатами підрахунку ста відсотків бюлетенів. (Непорахованими лишилися незначні «скриньки» із закордонного виборчого округу, а також так званих «заморських територій» — уламків колишньої імперської слави Франції, які зараз є територіально-адміністративними одиницями країни. Загалом це близько 820 тисяч голосів). Остаточні дані буде оголошено 25 квітня.

      Отже, для двобою, який відбудеться у другому турі, 6 травня, розрив у п’ять відсотків — надто хисткий, щоб робити будь-які прогнози. Все залежатиме від того, на чию шальку терезів покладуть свої голоси французи, котрі в першому колі виборів висловилися за центриста Франсуа Байру (а це чимало, адже персональний результат мсьє Байру — 18,55%) та ультрарадикала Жана-Марі Ле Пена (10,51%). Втім уже сьогодні політологи прогнозують перемогу Саркозі з невеликим відривом. Гра йтиме на межі.

      Французькі медіа називають нинішні вибори «історичними». Можливо, це просто красиве слово? Здалеку здається, що президентська кампанія, в якій зіштовхнулися право-центрист Жак Ширак та різкий радикал Ле Пен, мала значно більший ризик змінити майбутнє країни. А втім самим французам видніше. І важливість нинішніх президентських перегонів для громади демонструє надзвичайно висока явка — близько 85 відсотків. Як передає «Франс пресс» слова міністра внутрішніх справ Франсуа Баруена, це найвищий показник громадянської активності від 1965 року, коли вперше глава держави у Франції обирався шляхом прямих виборів. «Історичність» можна вбачати і в тому, що агітаційна кампанія проходила, так би мовити, без посилань на кумирів — жоден iз дванадцяти кандидатів не обіцяв французам, що будуватиме модель держави так, як Міттеран чи Ширак і навіть як національний герой генерал Де Голль. Термін «неоголлізм», з яким попередній президент Жак Ширак вигравав вибори, вийшов iз політичної моди.

      Сьогодні на часі — битва соціальних програм. Як відзначають коментатори, значний акцент головні суперники робили на тривалості робочого тижня, безробітті серед молоді, збалансованій імміграційній політиці. Так, Ніколя Саркозі обіцяв скасувати узаконений 35-годинний робочий тиждень, наполягаючи на праві громадян працювати за бажання більше. «Більше працюєш — більше заробляєш. То чому ми мусимо забороняти людям працювати?» — приблизно з такою риторикою виступав кандидат від «провладних» правих. А Сеголен Руаяль переконувала, що 35-годинний тиждень треба зберегти, адже це захист працівника від нахабного роботодавця. Імміграційна політика — надто дражлива тема для Франції, тому всі кандидати, включно з  паном Саркозі, котрий «прославився» гасінням арабських бунтів у передмістях Парижа, намагалися «не рубати дрова» в цій темі, обережно лавіруючи між «корінними французами» і прибульцями, які вже встигли стати громадянами і становлять нині близько восьми відсотків електорату.