Патріот із кривавими руками?

21.04.2007
Патріот із кривавими руками?

Ярузельський: комунiстичний злочинець чи автор полiтичного маневру з меншою кров'ю? (Фото РЕЙТЕР.)

      Слідчий відділ польського Інституту національної пам'яті, що в Катовіцах, вислав справу в 63 томах, у якій фігурують дев'ять високопосадовців ПНР, до варшавського суду. Центральними дійовими особами у справі про запровадження воєнного стану в 1981 році стануть, зокрема, екс-лідер ПНР Войцех Ярузельський, перший секретар польської Компартії Станіслав Каня та колишній провідник «гебе» Чеслав Кіщак. Генералу Ярузельському, котрому виповнилося 84 роки, загрожує 10 років ув'язнення.

      Адвокати обвинувачених усіляко намагалися якщо не затягнути справу, то бодай максимально її розчинити у юридичних і політичних колізіях, вимагаючи, наприклад, опитати колишніх військових командувачів держав НАТО та Варшавського блоку. За припущеннями польських правників, якби ця вимога ввійшла до процедур «встановлення істини», то процес, розпочатий близько двох із половиною років тому, перетворився б на судовий «довгобуд».

 

Ярузельський обирав менше зло?

      Войцех Ярузельський небезуспішно намагається боронити своє «добре ім'я» раціями «політичної ситуації та партійної дисципліни» й «почуттям комуністичного патріотизму». Адже Ярузельський не лише генерал армії, головний польський комуніст, екс-прем'єр, а згодом екс-президент Польщі — він насамперед символ «легітимності» комуністичної Польщі, принаймні для чималої частини населення, котра, мовляв, не співпрацювала з совєтськими окупантами, а боронила певні ліві ідеали.

      З початком ІІ Світової війни й окупації Польщі 18-річний Войцех Ярузельський разом iз родиною виїхав до Литви. Але буквально за рік, після совєтсько-нацистської змови і захоплення Прибалтики, був висланий на сибірські лісоповали. Весь цей час Ярузельський рвався на фронт. Урешті-решт він поповнив лави військової розвідки, очоливши батальйон польських бійців, і доблесно воював проти нацистів. А от після війни — «не за страх, а на совість» — воював проти поляків та українців, так званих «антикомуністичних елементів», фактично ж проти Армії Крайової та УПА. У 1960 році Ярузельський розпочав блискавичну кар'єру, очоливши головне політуправління польської армії, а згодом ставши заступником міністра оборони і членом ЦК. У 1968 році, що ознаменувався задушеною танками чехословацькою «відлигою», Ярузельський став міністром оборони. Коли ж у Польщі наприкінці 70-х завирувала революційна «Солідарність», саме йому «товариші з Кремля» довірили місію миротворця в розв'язанні «конституційних суперечок». Знаючи особливості вирішення подібних справ «всесоюзним комітетом охорони соціалізму», вибору в Ярузельського не було: він мав або йти у відставку, і тоді б усе «залагодили» совєтські танкісти, або ж брати відповідальність на себе. Тож, усвідомлюючи, що «позаду Москва», генерал не вагаючись влаштував 13 грудня 1981 такий собі «путчик», запровадивши військовий стан. Попутно арештовуючи всіх невгодних та нелояльних або ж просто «підозрілих». От саме за цей «воєнний стан» нащадки і висунули Ярузельському звинувачення.

      Згодом Ярузельський посів усі мислимі найвищі посади Польщі, гонорово відмовившись від звання «маршала», адже довічно головний маршал для всіх поляків — Пілсудський. І Ярузельський аж ніяк не претендував на цю роль. Хоча і його доробок у «нову», некомуністичну Польщу, чималий, позаяк саме він був серед ініціаторів скликання «круглого столу», на якому наприкінці 80-х відбувалося поступове передавання влади демократичній опозиції. Тоді Ярузельському вдалося уникнути кривавого протистояння між спецслужбами та революційними провідниками «Солідарності». У 1989-му Ярузельський навіть був обраний Президентом, щоправда представницькою Національною асамблеєю, та й пробув він на посаді менше року, згодом цілком залишивши велику політику. Тож, повторимося, судитимуть не стільки старого генерала — йдеться про символічне і остаточне засудження символів епохи.

Католицька Польща зглянеться над древніми комуністами?

      Прем'єр-міністр Ярослав Качинський на питання журналістів, наскільки процес над Ярузельським відповідає пропагованим у ЄС принципам толерантності, не вагаючись відповів: «Усі мають відповідати за злочини, саме такий принцип буде втілений у Польщі в життя». Як наголосив голова уряду: «Немає жодних причин, аби злочинці з кров'ю на руках не відповідали за свої злочини. Припущення, що, якщо хтось був комуністом, тому не має відповідати, на нашу думку, не варто навіть обговорювати». Це була відповідь з підтекстом, адже нещодавно в Італії з'явилася стаття під назвою «Нова інквізиція», де політику декомунізації Польщі було тенденційно названо «сталінськими чистками» та «якобинським терором». Тож Качинський пояснив, що «інквізицією» не були і «процеси над військовими злочинцями, зокрема відповідальними за Голокост». Водночас він нагадав, що досі жодних дискримінаційних актів проти Ярузельського не було вчинено — той послуговується привілеями екс-президента, зокрема державною віллою та охороною.

      Наразі ж, крім «гуманістів» з Держдуми Росії, підтримали генерала Ярузельського в передсудову хвилину легендарний лідер «Солідарності» Лех Валенса і автор «перестройки» Михайло Горбачов. Перший президент демократичної Польщі, Валенса запевнив, що особисто «наглядатиме над тим, аби процес над генералом Ярузельським проходив справедливо». А Михайло Горбачов пообіцяв звернутися до Сейму у справі захисту польського генерала. І, радше всього, участь Горбачова може стати в нагоді. Адже «найгуманніший у світі» суд католицької Польщі якраз і має з'ясувати не стільки ступінь провини, чи то участі Ярузельського в перевороті (яка є очевидною), скільки встановити, чи був заколот «абсолютним злом», чи генерал має «пом'якшувальні обставини».

      Головним стримуючим моментом є вік обвинувачуваних, адже більшість політичних еліт свідомі різниці між Ярузельським чи, приміром, Піночетом зі Сталіним. Тож суд, котрий схилятиметься до справедливої оцінки комуністичних злочинів «за буквою закону», може врахувати і суто політичний момент, бо засудження вісімдесятирічних комуністів позначиться на міжнародному візерунку «нової Польщі». І навряд чи додасть «міжнародної честі» керівництву найпобожнішої з усіх християнських країн.

  • Майдан біля Кремля

    Російські активісти активно вивчають «матбазу» масових протистоянь із правоохоронцями: щити, балаклави, коктейлі Молотова... За прикладами, благо, далеко ходити не треба: поряд, якихось шість сотень кілометрів, — Україна, де досвідчені товариші покажуть, навчать, передадуть досвід. >>

  • Кремлівська «Зміна»

    Лідер партії «Зміна» (Zmiana) Матеуш Піскорський не знав, що його партію фінансували російські спецслужби — така лінія захисту польського політика, заарештованого у Польщі за шпигунство та поширення антиукраїнських настроїв. Прокуратура і Агенція внутрішньої безпеки стверджують, що все було саме навпаки. >>

  • Потрібні робочі руки

    На тлі низького безробіття та великої кількості вакансій чеський уряд започаткував нову державну програму запрошення іноземних фахівців, повідомляє «Радіо «Свобода». Ідеться передусім про кваліфіковану робочу силу, яка зможе закрити прогалини на чеському ринку праці, а головним джерелом таких фахівців чехи бачать Україну. >>

  • З голоду не помрете, але паски затягуйте

    Міністри фінансів країн єврозони та представники Міжнародного валютного фонду після 11-годинних переговорів у Брюсселі домовилися вчора про новий транш допомоги для Греції в 11,5 млрд. доларів (10,3 млрд. євро) та реструктуризацію боргу, повідомляє Бі-Бі-Сі. >>