«Янукович і його банда буквально до всього ставляться як до товару, виставленого на продаж: до суддів, до місць у парламенті, до учасників демонстрацій. Для них Помаранчева революція була добре оплаченим трюком задля завоюванню довіри, — йдеться у редакційній статті британського видання «Економіст» (The Economist) щодо ситуацiї в Українi. — Але й самі революціонери з'явилися з того ж пострадянського режиму. Вчинками багатьох керували не тільки принципи, а й жадібність, тому пізніше вони почали пред'являти права на політичні й фінансові винагороди».

Юрій Луценко дав згоду очолити список блоку «Народна самооборона» на позачергових виборах до парламенту. Засновниками цього блоку стануть партія «Вперед, Україно!» Віктора Мусіяки та Християнсько-демократична партія Володимира Стретовича. В неділю відбудеться міжпартійний з'їзд, який затвердить список блоку на вибори.

Бути суддею єдиного органу, якому дане право тлумачити найголовніший закон держави, — безперечно, дуже престижно і, що там гріха таїти, вигідно. І не лише в тому сенсі, який завжди спадає на думку при згадці про українські суди: 18 тлумачів Конституції й цілком легально отримують непогану зарплату, пільги тощо. Однак, мабуть, не знайдеться сьогодні в Україні людини, яка хотіла б опинитися на місці когось із членів Конституційного Суду, на плечі яких лягла відповідальність фактично за майбутнє держави...