Софія Андрухович, автор книг «Літо Мілени», «Старі люди» та «Жінки їхніх чоловіків», володар премії «Літературний Олімп» у номінації «За те, що природа не відпочиває», донька письменника Юрія Андруховича та дружина поета і літературознавця Андрія Бондара, закінчила півторарічну роботу над новою книгою «Сьомга». Роману ще немає на книжкових розкладках, а сама авторка каже, що попри закінченість тексту, «ще не встигла його пережити і від себе відпустити». Втім усі, хто так чи інакше є причетними до «Сьомги», в один голос запевняють у відвертості книги, а Софія називає її «максимально щирою розповіддю про вигадані події». «Текст виник із мого бажання написати річ, у якій буде багато сексу, — розповіла вона. — Але хоча він у цій книзі і є, я вважаю, що вона про травми. Це маленька модель людського життя, прожитого мною паралельно. Всі люблять підглядати за кимось, і от «Сьомга» дає таку можливість. Це також така собі хірургічна операція, розтин. Це стиль життя, який передбачає чуттєве і еротичне сприйняття світу».

Святослав Вакарчук («Океан Ельзи»): Сергія Жадана читаю. Мені дуже подобаються стиль і манера Сергія, як глибоко він замислюється над проблемами, які насправді зараз існують у молоді. Однак його погляди я не завжди розділяю.

У 1987 році у світі сталося чимало визначних подій. Паоло Коельо написав свою першу книгу, американські аніматори презентували мультик «Черепашки-Нінзя», із неволі звільнили лідера Африканського національного конгресу Нельсона Манделу... А у київському кафе з поетичною назвою «Теремок» відкрився театр «Актор». Хоча слово «відкрився» не дуже точне, бо в цьому контексті звучить якось безпроблемно. Насправді ж цей факт буквально вистраждали, витримавши шалений натиск дійсності, яка тоді, як і зараз, не дуже симпатизувала мистецтву, актор Валентин Шестопалов та його дружина Тетяна Родіонова.