Дід Мороз за тисячу «баксів»

25.12.2003
Дід Мороз за тисячу «баксів»

Сніговик-ветеран прикрашає столицю другий рік поспіль. (Фото Євгена КОЛЕСНИКА.)

      До Нового року залишилося шість днів. Це означає, що на пошуки святкових подарунків для рідних і коханих часу у вас зовсім обмаль. Тож щоб устигнути, варто підметушитися. І не тільки покупцям: для представників торгової сфери останні дні грудня — це «найврожайніший» період. Втім із кожним роком столичним продавцям все частіше доводиться відвойовувати свою частку заробітку в конкурентів. Тож не дивно, що останні роки київські бутіки і крамниці до свого святкового оформлення ставляться серйозно. Адже місце для отоварювання «клієнт» вибирає в першу чергу по вітрині. Цьогоріч «прикраси» київських крамниць позмагатися за першість можуть навіть із закордонними.

 

Станцюй мені, Морозе, макарену!

      Цікаво, що більшість київських елітних крамничок новорічне «добро» — ілюмінації, ялинкові кульки і навіть дизайнерів (!), які все це склеювали, скріплювали, розставляли і вішали, — привозили в Україну з-за кордону. Причому модні тенденції й цьогоріч долетіли до нас із західних країн-сусідок. «Дизайн нашої крамниці нічим не відрізняється від крамниць Мілана й інших європейських міст», — розказала «УМ» Олена Лілова, директор магазину Energie, що біля Бессарабки. За її словами, новорічні декорації керівництво магазину купило в Італії. Причому вигляд і розташування лапландських оленят на вітрині київським продавцям довелося до дрібниць узгоджувати з італійськими постачальниками — ті хвилювалися, щоб їхній товар поставили красиво...

      Озброївся іноземними новорічними прикрасами й елітний бутік дитячого одягу та взуття Daniel, що на вулиці Грушевського. За задумом німецьких дизайнерів, на вікнах маленької крамнички «поселилися» два веселих товстуни Санти, котрі танцюють разом із пінгвінами макарену. «Декорації нам привезли з Кельна, і хай які вони дорогі, а охочих подивитися наш магазин побільшало. Діти самі затягують батьків усередину», — поділилася менеджер бутіка Оксана Ільєнко.

      Приблизна сума грошей, що її кожна з крамниць витратила на «марафет», за найскромнішими розрахунками, ледве втискається в рамки кількох тисяч доларів. Однак ці солідні цифри бізнесові люди вважають дріб'язком у порівнянні з новорічним зростанням обсягів продажів.

«Зависнув» Санта на балконі

      Найбільше захоплення із зарубіжних новинок у киян, схоже, викликає Санта-Клаус, який поселився біля фірмового магазину «Фарфор-фаянс», що на Хрещатику. Майже двометровий казковий дідусь із сивою бородою припрошує всіх охочих зазирнути до крамниці, бурмоче собі під ніс новорічні пісеньки і навіть жартує з перехожими. Можете не вірити, тільки дід — неживий (перевірено. — Авт.). Втім уже за ті кілька тижнів, які Клаус чесно відпрацьовував на Хрещатику, він устиг завоювати серед киян шалену популярність. До нього приходять сфотографуватися й призначають біля нього зустрічі.

      «Цю унікальну іграшку ми купували в Німеччині, спеціально по неї туди їздили», — розповіла «УМ» заступник iз питань дизайну і реклами крамниці «Фарфор-фаянс» Валентина Мацків. До речі, пані Валентина єдина з усіх опитаних відкрила таємницю, скільки коштує святий Клаус. «Цей Санта обійшовся магазину майже в тисячу доларів», — похвалилася Валентина Юр'ївна. І тут же злякано скрикнула: «Ну все, тепер ви напишете — і обов'язково хтось Діда потягне!». До речі, наступного дня після розвідки «УМ» Санту переставили на нове місце — поближче до дверей, як швейцара (раніше він стояв на вулиці) — для надійності. З цією ж метою охороні крамниці суворо наказано не спускати із «золотого» Клауса очей.

      А от власники Санти з вулиці Льва Толстого, 5 вчинили хитріше. Свого діда вони підстрахували надійно: старезний, обмотаний мотузкою, Санта з пакетом подарунків висить у них на драбині між першим і другим поверхом, так, ніби намагається нишком пробратися до чиєїсь квартири. Що і кого він там рекламує, невідомо. Зрозуміло лише одне — там Діда точно ніхто не вкраде!

Бамбукова «ялинка»

      Керівництво ЦУМу продовжує працювати старими перевіреними методами. Біля його входу постійно чергують живі Дід Мороз і Снігуронька, які закликають киян купити подарунки. Правда, реклама із Діда та його онуки — нікудишня: Мороз і Снігурка закликають киян зайти до ЦУМу, по черзі скандуючи у мегафон... Явище це, повірте, не для людей зі слабкими нервами. Не змінив Центральний універмаг і оформлення — на його карнизах «примостилося» двадцять ялинок. Зустрічає всіх, прикріплений над центральним входом, минулорічний 13-метровий сніговик-велетень. Останнього після Нового року-2003 здавали до хімчистки, а нині чистого сніговика знову «пришпилили» на звичне місце. До речі, «на льоту» його тримають два спеціальні насоси, що піддувають сніговичку повітря.

      Більш просунуто виглядає сусід ЦУМу — магазин «Гранд галерея». Тут традиційною хвоєю в оформленні навіть «не пахне» — новорічне дерево в «Галереї» «забацали» із бамбука. А для приколу бамбукову «ялинку» пофарбували у золотий колір. «Ми не захотіли ставити зелені ялинки. Всім було зрозуміло, що й гастроном, і ЦУМ поставить такі ж, тому вирішили якось виділитися на загальному тлі», — пояснила свій творчий задум головний художник-дизайнер «Гранд галереї» Ольга Кондратьєва. Й треба визнати, що вітрини в її оформленні виглядають таки дійсно вишукано, тільки от (даруйте за традиціоналізм) не по-домашньому якось...

Санта-Клаус — чужинець

      А от дорікнути за традиціоналізм у Києві можна хіба декоратору Центрального київського гастроному Анатолієві Новіченку. Гастроном він прикрашає на свій смак уже близько 11 років поспіль. І ні зелені ялинки, ні червоні гірлянди йому за цей час не набридли. «Я намагаюся так оформити вітрини, щоб іноземець, котрий потрапить у Київ на Новий рік, одразу помітив різницю між їхніми магазинами і нашими, в доброму сенсі», — жартує пан Анатолій. І додає, що тут йому доводиться скрутно, адже і Санта, і Дід Мороз — не українські казкові персонажі, вони, швидше, «одомашнені» нами. «Тому я завжди намагаюся прибрати вітрини так, як це традиційно роблять українці, а не мавпувати закордонні», — пояснює Анатолій Новіченко. Він переконує, що оформлення гастроному обійшлося його керівництву майже задарма: «Дорогі динамічні установки, на яких крутяться іграшки, бутіки купували в рекламних фірмах по 200—300 доларів, я ж побігав по радіоринку, купив маленькі моторчики і зробив такі установки власноруч за 30 гривень», — хвалиться він. Втім майстер скромно зізнався, що домашню ялинку «одягнути» завжди забуває...

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>