Луганське територіальне відділення Антимонопольного комітету — це, мабуть, «найтихіше» контрольне відомство в регіоні. Із пресою його голова Валентин Шапка зустрічався востаннє ще коли до Луганська приїздив колишній шеф АМКУ Олександр Завада. Після того візиту відділення, здається, інформаційних приводів більше не створювало. Аж ось прес-служба облдержадміністрації повідомила про звіт головного борця за конкурентне середовище Луганщини на апаратній нараді в голови ОДА. І відразу з'ясувалося, що підлеглі Шапки разом із шефом живуть напруженим і яскравим життям. Причому чим далі, тим напруженіше.
З’ясувалося, протягом 2003 року вони виявили 98 порушень антимонопольного законодавства — удвічі більше, ніж у 2002-му. За даними доповідача, порушників оштрафовано загалом більше ніж на 220 тисяч гривень. Тобто приблизно по дві тисячи штрафу з кожного. Як для монополіста сума надто мізерна. Щоправда, ще на 600 із чимось тисяч відшкодовано збитків, завданих споживачам, але це теж не вражає. Хоча б тому, що в області мешкає два з половиною мільйони людей. Нагріти кожного хоч на гривню (майже за цілий рік!) — уже вчетверо більша сума.
У першу чергу народ скаржиться на тепло- та водопостачальників, а в тих відомо які відповіді: робота нерентабельна, та ще й споживачі платять нерегулярно. І що тут може вдіяти Антимонопольний комітет? Закрити міськводоканал? От, скажімо, Укртрансгаз луганчани оштрафували аж на 16 тисяч гривень — «за встановлення дискримінаційних цін на послуги транспортування природного газу для деяких підприємств області». В результаті цієї «операції» газотранспортники «наварили» собі надприбутків на цілих 146 тисяч гривень. Зате коли друзі та комсомольські соратники нинішнього голови облдержадміністрації монополізували газовий ринок області і підняли ціну на газ у півтора рази, АМК мовчав, як партизан на допиті.
До речі, про водозабезпечення. Припинило існування Луганське комунальне підприємство «Міськводоканал», і місцеве відділення АМК теж доклало до цього руку. Комітет не покарав монополіста, навпаки — дав дозвіл на поглинання його потужнішою структурою, створеною вже під егідою обласного керівництва, супермонополіста під назвою «Луганськвода». У цього новоутворення конкурентів уже точно не буде, тому що воно так і замислювався: концентрація і ще раз концентрація. Фінансів, матеріальних ресурсів, працівників... Як не дивно, депутати міськради слідом за міським головою Луганська з надзвичайною легкістю із цим погодилися. Тобто зранку більшість була начебто проти, а вже по обіді мало не одностайно проголосували «за». Хоча ніхто «муніципалам» не надав ніяких серйозних розрахунків, якщо не вважати такими усні міркування та обіцянки посланця ОДА. Мабуть, міські депутати врахували досвід двох попередніх луганських путчів...
За словами Шапки, на даний час монополістами в області вважаються 133 суб'єкти господарювання. В основному вони працюють «у сфері природних монополій» — та ж сама вода, тепло, газ. Загалом — 42 напрями господарської діяльності. Серед іще не названих увагу фахівців АМК привертає ринок автоперевезень, де виявили аж 8 порушень, а також ринок продовольчих продуктів. Тут припинено 9 спроб «неправильної» конкуренції. В області на ринку печеного хліба давно й плідно оперує класичний монополіст — ВАТ «Коровай», яке продає набагато більше половини всіх хлібобулочних виробів. Коли «Коровай» підгрібав під себе хлібозаводи по містах та районах області, АМК спостерігав за процесом з олімпійською незворушністю. Знищення приватних міні-пекарень його теж не схвилювало. Хоча в період їхнього розквіту (відносного — в середині 90-х вони виробляли до третини печеної продукції) зростання цін на хліб не відмічалося. Нинішній ціновий стрибок, звичайно, в першу чергу обумовлено дилетантизмом уряду, однак і монополізація ринку теж позначилася на процесі. Тому що дрібний підприємець якось викрутився б на прямих зв'язках, та й на світових ринках такого ажіотажу дрібні покупці не створили б. На відміну від 50-мільйонної голодної держави, що володіє чвертю всіх світових чорноземів...