Вітчизняний літпроцес складно назвати здоровим. З коліс українського книговидання винахідливі видавці ледь устигають виймати патики державних старань і сприянь, щоб хоч якось рухати видавничий віз. Навала привілейованої (бо переважно контрабандної) книжкової продукції з сусідньої держави й далі розчиняє у своїх хвилях українську книжку, не даючи дихнути їй на повні груди та вольно-широко розгорнути крила. На пальцях однієї руки можна порахувати українських письменників, які здатні прожити з літературної творчості.

Свого часу актори привласнили собі вислів «крутити педалі». Мовляв, лише постійність цього процесу може унебезпечити представників акторської професії від падіння. З артистами можна посперечатися. Бо в будь-якій іншій професії цей процес є не менш важливим. Але буде справедливо, якщо ми таки погодимося з акторами — вони заслужили на цю ексклюзивність. 27 березня, у Міжнародний день театру, Російська драма зібрала своїх друзів та глядачів на черговий, уже четвертий, «капусник». Дійство було закручене саме навколо поняття «крутити педалі». На «капуснику» провели церемонію нагородження лауреатів «Золота педаль», пожартували над першими особами держави та віддали належне спорідненим мистецьким жанрам — від хореографії до клоунади.

Цьогорічне пожвавлення мало чим відрізняється від дискусій попередніх років. Як і раніше, з'являється чимало впертих критиків, яких нервує сам факт державного заохочення мистецтва, в якому ніби вчувається тоталітарний сморід. По-друге, залишається актуальною проблема сумнівної спадщини: адже серед лауреатів Шевченківської премії фігурують кати і жертви, генії та кон'юнктурні покидьки. Позбутися частини власної історії та традиції найвища вітчизняна нагорода у царині культури не здатна, змиритися з нею — теж. І, нарешті, головна тема для медитацій: сама процедура визначення переможців залишається закритою та малозрозумілою для суспільства. Відтак діяльність Шевченківського комітету — одне з найбільших непорозумінь, нав'язаних іменеві Тараса Григоровича.

Шлях від виникнення ідеї до останньої презентації orANGELove проходила майже два роки. За цей час ЗМІ активно повідомляли то про зміну акторського складу, сюжету та назви фільму, то про участь одного з перших українських фільмів у міжнародних фестивалях.