Огризковий компроміс

      Учора Президент Віктор Ющенко вніс до Верховоної Ради подання про призначення Володимира Огризка міністром закордонних справ. «Тарасюкіада» завершилася перемогою протеже Бориса Івановича. Адже серед тьох-чотирьох можливих претендентів саме кандидатуру пана Огризка, останнім часом — першого «зам» міністра закордонних справ, лобіював він, Борис Тарасюк.

      Отже, країна врешті наближається до такої простої необхідності, як мати легітимного главу зовнішньополітичного відомства. З моменту сумного «відходу» Бориса Тарасюка «за власним бажанням» минуло лишень шість днів. У будь-якому разі, Володимир Станіславович почуватиметься сьогодні впевненіше на переговорах iз «трійкою ЄС».

      Проте, звісно, президентське подання ще мусить пройти парламентське вогнище, адже, як доведено досвідом нашого гротескного політжиття, навіть міністри «за квотою» Президента можуть невдовзі опинитися у відставці. Джерела в усіх таборах парламенту схильні вважати, що коаліція підтримає фігуру Огризка. Хоч на політраді Партії регіонів обговорення можливих наступників Бориса Тарасюка буцімто не відбулося, але ПР принаймні не має ідіосинкразії на Володимира Огризка. А от Голова ВР Олекандр Мороз впевнений: внесена Президентом кандидатура пройде схвалення парламентом. «Я не думаю, що (ця) кандидатура викличе особливу дискусію», — заявив спікер учора на прес-конференції. Інша річ: як працюватиметься самому панові Огризку, прихильникові євроінтеграції, в умовах зовнішньополітичного курсу уряду Януковича, котрий від багатовекторності все більше хилиться до московекторності?...

      Нагадаємо, що 51-річний Володимир Огризко — кадровий дипломат, був послом України в Австрії та при міжнародних організаціях, акредитованих у Відні. Свого часу, в 1996—99 рр., працював у Кучми-1 — завідував сектором зовнішньої політики в Адміністрації Президента. Зараз також є головою Національної комісії у справах ЮНЕСКО. Першим заступником міністра був призначений у березні 2005 року.