Куди заїде «Локомотив»?

      Із відкритим листом до керівників області та міста звернувся сумський клуб настільного тенісу «Локомотив-ПЗ» (ПЗ — Південна залізниця. — Авт.). Команді, яка здобула добру славу не лише в Україні, а і в Європі, сьогодні загрожує зникнення. Один із провідних гравців «Локо» вже відгукнувся на пропозицію з Росії і відбув до тамтешнього клубу. Подібний вибір стоїть перед іншими тенісистами, бо клуб не має достатніх коштів на їх утримання.

      «Наразі ми другі в українській суперлізі серед восьми команд, чотири з яких — донецькі. Ідемо слідом за чемпіоном — «Нордом». Але за оснащеністю й технічною базою ми значно відстаємо від донеччан», — каже старший тренер команди Володимир Хавкін. Попри це, запевняє капітан залізничників Віктор Кальянов, вони готові поборотися за чемпіонство. Але чи надовго вистачить цього запалу — питання інше. Адже сьогодні команда практично позбавлена можливості брати участь у престижних змаганнях. Тим часом лідер колективу Іван Катков має намір потрапити на Олімпійські ігри-2008, а команда — повернути собі звання чемпіона та володаря Кубка України.

      «Це проблема не лише «Локомотива», а загалом клубного руху України. Адже держава не повинна і навіть не має права фінансувати приватні чи громадські структури, а їхня база переважно надто слабка, аби виживати власними силами, — говорить начальник відділу фізкультури і спорту управління у справах молоді та спорту обласної держадміністрації Микола Серебрянський. — Спортивні клуби за кордоном живуть за рахунок членських внесків, навчають бажаючих за плату. Ми в Україні ще не маємо соціального підгрунтя для такого існування клубів». Що ж робити? Можливості існують різні: поміняти форму власності, що дасть шанс для бюджетної підтримки, створити на базі команди школу з настільного тенісу або ж знайти потужних спонсорів, які утримуватимуть клуб.

      Водночас керівники команди констатують: не надто щедра рука сумського мецената, не поспішає він iз допомогою команді. Може, тому передусім, що немає закону, який би стимулював благодійність. І все ж «Локомотив» образився на владу: на їхній формі герб міста, вони його представляють у світі. Так, лише завдяки цій команді в Сумах відбулися баталії 1/16 Єврокубка. І хіба це не реклама для регіону?

      «У Європі зареєстровано понад 70 тисяч команд iз настільного тенісу. Ми входимо в шістнадцятку кращих. Коли на Єврокубок приїздили іноземці, вони захоплювалися містом і владою, що допомогла організувати змагання. Але ми від того нічого не виграли. І якщо керівник однієї з іноземних команд мені не посоромився назвати свій бюджет (1,3 млн. доларів на рік), то я про наш говорити не міг», — розповідає директор клубу Олександр Єгоров.

      Місто не поспішає вкласти в команду бодай копійку. «Міський голова Геннадій Мінаєв офіційно оголосив про підтримку містом хокею на траві й вільної боротьби. А наша команда знов нікому не потрібна?— Риторично запитує Володимир Хавкін. — Ми можемо перейти до Харкова, бо зараз отримуємо підтримку звідти, а не від рідних Сум. Можемо зрештою поїхати й до Росії, — каже тренер. — Але чи виграють від цього місто і держава?».

      «Мабуть, доцільно було б визначити, які команди міста мають реальні спортивні успіхи й відповідно підтримати їх фінансово, — говорить радник міського голови Володимир Баранов. — За підсумками наступного року знову взяти до уваги реальні успіхи і знову підтримати найбільш перспективних. Міська рада висловилася з цього приводу. І врешті, міський голова — не Ісус Христос, який може однією хлібиною нагодувати всіх голодних». Справді, бюджетних коштів на підтримку спорту не так багато — менше 2,5 млн. на все разом — від утримання ДЮСШ до проведення змагань. Діючих видів спорту у Сумах нарахували аж 52. Тенісний клуб потребує 500 тисяч гривень, але допомога в таких обсягах від міста виглядає нереальною.

      Наразі дійшли згоди, що проблему «Локомотиву» слід розглянути на засіданнях профільних комісій міської та обласної рад і спробувати спільно знайти шляхи для підтримки команди, яка має високі спортивні успіхи. Втім члени «Локомотиву» вважають, що поки до вирішення їхньої проблеми не долучаться перші особи міста та області, вузол не розплутається.