Борис Тарасюк: Я залишаю посаду, але переконаний у тому, що ми, українські патріоти, переможемо

      Позавчора ввечері Борис Тарасюк ошелешив присутніх на прес-конференції журналістів. Було очевидно, що за даного політичного розкладу прозахідний міністр закордонних справ «відставиться» рано чи пізно. Проте ще зранку того ж дня на брифінгу в МЗС речник зовнішньополітичного відомства Андрій Дещиця анонсував: завтра (тобто в середу) міністр виходить з відпустки і береться до роботи. Всі чекали рішення Шевченківського суду за позовом Тарасюка про незаконність звільнення його з посади. Чекав його і сам «непотоплюваний» міністр. Але коли суд, уже вкотре, відклали, Тарасюк пішов на розмову до Президента Ющенка й відтак вирішив піти...

«Більше не буду, бо я уже йду»

      В УНІАНі міністр не виголошував довгих преамбул: «Сьогодні я мав тривалу бесіду з Президентом України Віктором Ющенком. На цій зустрічі я вніс пропозицію про свою відставку, відповідним чином мотивуючи своє рішення. Врешті Президент вирішив прийняти мою відставку».

      Останню краплю «крапнув» Шевченківський суд. «Я очікував, що нарешті сьогодні суд розгляне справу по суті і прийме рішення, — сказав у вівторок пан Тарасюк. — На жаль, цього не сталося. Тож особисто я вважаю — і як політик, і як дипломат, і як громадянин, — що далі не можна зволікати з цією справою. Продовження цієї ситуації (коли Тарасюка не визнає міністром «антикризова» коаліція. — Ред.) завдавало б шкоди інтересам держави і, зокрема, дипломатичній службі України».

      Проєвропейський курс міністра та, м'яко кажучи, багатовекторна політика теперішнього уряду зайшли в «клінч». «Я працював у нинішньому уряді не через те, що хотів триматися за посаду, а через бажання відстоювати зовнішньополітичні інтереси нашої держави і реалізувати зовнішньополітичний курс Президента Ющенка включно з членством у Європейському союзі та НАТО, — заявив Борис Тарасюк. — Але тепер я вважаю неможливим реалізовувати свої посадові функції через повернення до ручних методів керування державою».

      За словами міністра, незважаючи на всі потуги проєвропейських прихильників в уряді, Україна на міжнародній арені тільки втрачала: «Я хочу нагадати лише унеможливлення приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО: Україна ще ніколи не була так близько до цього, як влітку минулого року. Всупереч політичним зобов'язанням підписантів Універсалу національної єдності, Україна так і не вступила до кінця 2006 року до Світової організації торгівлі. З такою коаліцією і таким урядом навряд чи Україну розглядатимуть і як можливого кандидата на вступ до ЄС».

МЗС у облозі

      Глава МЗС, лідер Народного руху України Борис Тарасюк був головним бастіоном, який боронив зовнішньополітичні повноваження Президента від наскоків «регіоналів». Усунути цю перешкоду з їхнього шляху заповзявся міністр фінансів Микола Азаров. Він перекрив кисень Міністерству закордонних справ, сподіваючись, що МЗС почне задихатися й саме «виштовхне» Бориса Івановича. «Правляча «кризова» коаліція у Верховній Раді в грудні минулого року фактично заблокувала нормальну роботу зовнішньополітичного відомства, — заявив Тарасюк, який сам до цього дня перебував у відпустці. — Зокрема, заблоковані рахунки МЗС, під загрозою зриву опинилися виплати заробітної плати працівникам відомства. Була зірвана низка дуже важливих візитів міністра закордонних справ, що, звичайно, завдало шкоди інтересам держави. Під загрозу невиконання були поставлені фінансові зобов'язання українських закордонних установ. Нарешті значна частина виділених у бюджеті коштів на допомогу іноземним українцям не була виплачена. Внаслідок цього залишилися нереалізованi ті угоди, які були укладені між нашими закордонними установами і відповідними організаціями закордонних українців. Не було виділено кошти на придбання закордонної власності для закордонних установ України. Держава зазнає додаткових збитків через те, що ми сплачуємо щороку і щомісяця орендну плату і натомість не маємо своєї власності, яка б здешевлювала вартість утримання зовнішньополітичної інфраструктури».

      Не добираючи засобів у війні проти своїх політичних опонентів, «антикризовики» заклали під імідж України на міжнародній арені міну на цілий рік. Тарасюк каже: «Цією «кризовою» коаліцією у ВР, при активній участі двох віце-прем'єрів — Табачника і Азарова, було зірвано три бюджетні програми: допомоги закордонному українству, підтримання міжнародного іміджу держави та розширення мережі закордонних установ. Загалом МЗС було позбавлене в бюджеті на цей рік трьох програм вартістю 90 мільйонів гривень. Це ще раз свідчить, що наша економіка повертається у сумнозвісні часи 2004 року, коли вона керувалася вручну. В даному разі — Азаровим», — заявив Борис Тарасюк.

      Ситуація повторилася цього року, коли Держказначейство відмовилося приймати фінансові документи, підписані Борисом Тарасюком та Володимиром Огризком. Аванс співробітникам МЗС виплатили лише за спеціальною вказівкою Прем'єра Януковича, на вісім днів пізніше, ніж решті держслужбовців, і після спеціальної розмови глави уряду з міністром закордонних справ. Відтак, замість працювати, головний дипломат країни змушений був усі сили віддавати фінансовим війнам: «Я вважав і вважаю своїм обов'язком дбати про інтереси колег, і саме на це, на жаль, була направлена моя діяльність, а не на те, щоб здійснювати безпосереднє керівництво міністерством».

«Сьогоднішні керівники уряду прагнуть реваншу»

      Становище міністра, який іде у відставку, звільняє від потреби лукавити й ховатися за дипломатичними фразами. Тож Борис Тарасюк не приховував свого ставлення до коаліції та її уряду. «Ми маємо справу з «кризовою коаліцією», яка хоче не урядувати, а правити недемократичними і неморальними методами, — сказав «свіжовідставлений» міністр. — Фактично йдеться про узурпацію влади. Сьогоднішні керівники уряду не переймаються державними інтересами, а прагнуть винятково реваншу і перекреслення здобутків Помаранчевої революції та демократії в нашій державі».

      За словами пана Тарасюка, кампанія проти нього — частина ширшого політичного процесу: «Стійке бажання звільнити міністра закордонних справ є одним з актів розправи над національно-демократичними силами. Сьогодні йде повальне звільнення представників національно-демократичних сил у різних структурах влади».

«Я залишаюся політиком...»

      «Я був і залишаюся в опозиції до правлячої коаліції з моменту ревізії Універсалу національної єдності, — сказав Борис Тарасюк. — Я залишаюся політиком, главою Народного руху України, і всіма діями буду протидіяти узурпації влади і поверненню України до авторитаризму».

      На прес-конференції Борис Іванович не вніс ясності в питання про свого наступника на посаді. Хоча трохи згодом, в ефірі «5-го каналу», дав зрозуміти, що пропонував Президентові «список кандидатів», у якому фігурують, зокрема, Олександр Чалий (екс-заступник глави МЗС, а нині заступник керівника президентського секретаріату, Костянтин Грищенко (міністр часів Кучми) та Володимир Огризко (до вівторка — заступник міністра закордонних справ).

      Свою промову в УНІАНі Борис Тарасюк закінчив словами, котрі можна трактувати як обіцянку повернутися: «Я залишаю посаду, але я переконаний в тому, що ми, українські патріоти, які віддані побудові незалежної Української демократичної держави західного зразка, переможемо. Перемога буде за нами!»

ДОСЬЄ «УМ»

Тарасюк Борис Іванович

      Народився 1 січня 1949 р. у м. Дзержинськ Житомирської області.

      Освіта: Київський політехнікум зв'язку (1964-68); Київський університет ім. Т.Шевченка, факультет міжнародних відносин і міжнародного права (1970-75), юрист-міжнародник.

      Двічі обіймав посаду міністра закордонних справ України: з 17 квітня 1998 р. по 29 вересня 2000 р. та з 4 квітня 2005 р. по 30 січня 2007 р.

      З травня 2003 р. — голова Народного руху України.

      З червня 2001 р. —  директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва.

      Народний депутат України 4-го та 5-го скликань від Блоку «Наша Україна».

      Починав у 1975-81 рр. аташе МЗС УРСР. У вересні 1995 р. – квітні 1998 р. — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Королівстві Бельгія, в Королівстві Нідерланди і Великому Герцогстві Люксембург; глава Місії України при НАТО.