Топонімічні пристрасті, що розгорілися у Харкові після смерті Євгена Кушнарьова, набирають шалених обертів. Окрім нової станції метро та центральної вулиці, розчулена громадськість пропонує присвоїти ім'я покійного депутата одному з Будинків культури, Краснокутській гімназії та мосту через яр на Салтівському житловому масиві. Причому, за словами голови обласної ради Василя Салигіна, озвучений список — лише невелика дещиця усіх ініціатив, із якими харків'яни звертаються цими днями до органів місцевої влади.
А відтак роботи топонімічним комісіям міста та області вистачить надовго. А заодно і відповідним радам, які, в силу покладених на них обов'язків, повинні будуть винести остаточний вердикт по кожному окремо взятому об'єкту.
Ідейним натхненником гучної кампанії виступив сам голова облради. І не лише тому, що є автором найрейтинговішої заяви про зміну назви Сумської. А й тому, що цими днями зробив спробу заодно визначити і місце Євгена Кушнарьова в історії. «Ми знаємо багатьох достойних харків'ян — Сковороду, Бекетова, — сказав він. — Але з цією людиною (Кушнарьовим. — Авт.) нам довелося жити в один час. Мені довелося працювати з ним. І я вважаю це життєвим щастям. Його робота і життя викликають захват».
На зауваження істориків (ті запевнили: після смерті відомої людини повинно пройти щонайменше п'ять років, аби назвати її іменем вулицю) обласний голова парирує із ще більшим ентузіазмом: «Аксіом тут бути не може. Євген Кушнарьов — виняток». Пан Салигін говорить, що поважає позиції тих, хто встановив пам'ятні знаки воїнам УПА і жертвам Голодомору в Молодіжному парку. А також пам'ятник Мазепі в одному з райцентрів області, «оскільки кожен народ повинен знати і цінувати людей, з якими довелось разом жити і працювати».
Тобто, згідно з логікою голови облради, Євген Кушнарьов якраз і був тим нашим сучасником, який займе в історії Харкова одну сходинку з вищезгаданими видатними особами. Але ж тоді наперед виникає велика диспропорція. Скажімо, архітектор Бекетов фактично забудував увесь центр міста розкішними особняками, які й досі вважаються візитною карткою мегаполісу. То якщо вже на те пішло, було б, мабуть, доречніше назвати головну вулицю його іменем. У Харкові ж пам'ять зодчого відзначили лише назвою станції метро. Про геніального Сковороду навіть цього не скажеш. Із величезними потугами лише недавно йому в місті встановили пам'ятник. Але натомість узагалі нічого не заслужив у місцевої влади і досі історик Дмитро Багалій, який фактично по «шматочках» зібрав і описав історію міста. А також засновник першого українського університету Василь Каразін. Існує думка, що лише з появою цього навчального закладу Харків почав активно розвиватися і став тим містом, яким є зараз. Місцеві українофіли у свою чергу можуть годинами переповідати щемливі історії про те, з якими колосальними потугами вони вибивали у можновладців дозвіл на встановлення пам'ятних знаків відомим українським письменникам, науковцям, громадським діячам. А тут одразу все, причому з трепетною дискусією на тему: що більш гідно та круто — станція метро імені Євгена Кушнарьова чи одразу весь метрополітен. Як відомо, з першою пропозицією виступив Михайло Добкін, із другою — Василь Салигін.
А між тим кампанія з увічнення пам'яті покійного народного депутата допомогла збагнути просто вражаючу істину: це ж настільки занепав Харків, аби управлінська вказівка збудувати скромненький міст через яр гарантувала чиновнику місце в історії! А раніше ж тут створювали системи управлінь для космічних ракет, уперше розщепили атомне ядро, зробили не одне відкриття в галузі астрономії та медицини, проектували підприємства та електростанції для половини світу. Все кануло в Лету всього лише за якихось п'ятнадцять років, без жодних докорів сумління творців новітньої історії і суспільної дискусії на тему: а що ж, панове, насправді з нами усіма тепер відбувається? І дійсно, що?
Щорічно в останній тиждень травня жителі столиці святкують День міста. Свято чекатиме буквально на кожному кроці y центрі міста, адже цього року програма заходів нараховує 35 різних художніх, культурно-освітніх і спортивних подій. >>
У жінки, яку покусали собаки в Миколаєві, медики діагностували гостру крововтрату і хронічний сепсис, який є прямою загрозою для життя. Їй терміново потрібно кілька сеансів переливання крові. Лікарі просять усіх небайдужих городян надати допомогу і здати кров. Нагадаємо, потерпілій через отримані травми ампутували праву руку. >>
Невідомий нещодавно виманив майже 40 тисяч грн. за уявне пальне у 67-річного фермера із Золочівського району Львівщини. З цього приводу ошуканий чоловік звернувся в поліцію. >>
Учора в Сімферополі й Алупці окупованого Криму відбулися чергові обшуки у будинках кримських татар. За словами адвоката Еміля Курбедінова, у більшості випадків, затриманих людей у масовому порядку відвозять до так званого «Центру «Е» у місто Сімферополь (центр боротьби з екстремізмом при МВС Росії). >>
У ватажка терористичної «ДНР» Олександра Захарченка вочевидь сталося сезонне психічне загострення. Інакше, як пояснити його чергове словоблуддя: мовляв, бойовики «можуть претендувати на Херсонську область й інші населені пункти». >>
