Лемент «Рятуйте, вовк!» уже давно не актуальний. Тепер треба кричати «Рятуйте вовка!», адже українці досі не викреслили цього прекрасного та небезпечного звіра зі списку своїх смертельних ворогів. З вовками поводяться не як із рідкісними представниками фауни, а як з ворогами на війні. Екологи б'ють на сполох — скоро в нашій країні вовк залишиться лише в дитячих книжечках та підручниках з біології.
Вовки небезпечні й нападають на людей, скажете ви? Але людина зазвичай не входить у раціон вовка, каже Юрій Васидлов, дослідник цих тварин. Лише під час війн, чи інших соціальних потрясінь, коли багато людських трупів лежать непохованими, деякі вовки звикають до людського м'яса і починають полювати на живих людей. Атакують людей також старі беззубі вовки, вигнані зі зграї. Вони не можуть добувати собі кіз та інших копитних, тож обирають слабшу жертву. Набагато небезпечніші собачі гібриди, так звані «дикі собаки», що від безгосподарності людини множаться у лісах. Вони дуже хитрі, зовсім не бояться людей та знищують у лісі все живе. Вовки їх ненавидять і знищують. Самі ж людей бояться і уникають: «У них це залізне правило, — каже пан Васидлов, — тож якщо ви зустрінетесь із вовком, навряд чи навіть це помітите».
В Україні на 2005 рік було близько 2600 вовків, за даними Держкомстату. Насправді ж, за словами Юрія Васидлова, сіроманців залишилося приблизно 1200 особин. При цьому вони підпадають під дію наказу «Про заходи щодо винищення шкідливих хижих звірів», який 1997 року видав Державний комітет лісового господарства. Йдеться саме про винищення, а не про регуляцію чисельності: на вовка дозволяється полювати протягом усього року, без обмеження місця, часу, статі, віку та кількості. За кожного вбитого вовка мисливець отримує винагороду — сто гривень. А єгері, які натрапляють на вагітних вовчиць чи виводок вовченят, за законом, зобов'язані всіх їх убити і зруйнувати вовче лігво! Це при тому, що у вовків не кожна самиця приводить потомство, а лише головна у зграї з 4-6 особин.
На вовчій смерті заробляють усі: лісгосп — на продажу ліцензій, а мисливці — вовчих шкур. Лише за 2005 рік здобуто шкур на три мільйони гривень, і це лише офіційна статистика. Як полювання на вовків, так і вовчі шкури надзвичайно престижні в середовищі «нової української еліти». Саме на одному з таких полювань, як тепер стверджують, і стався трагічний випадок з Євгеном Кушнарьовим.
Вовк — єдиний в Україні хижак, який ще не занесений до Червоної книги. А деяких тварин, які вже охороняються, на кілька порядків більше, ніж вовків: горностаїв 7 тисяч, видр — понад 11 тисяч, борсуків — понад 24 тисячі. Тож громадська організація «ЕкоПраво — Київ» та благодійний фонд «Київський еколого-культурний центр» офіційно звернулися до міністра охорони природного середовища Василя Джарти з проханням внести вовка до Червоної книги.