Лаври Тарасюка дiлять i в Польщi

      Днями у Польщі розгорілася сварка, дещо подібна до суперечки за повноваження українського міністра закордонних справ. Керівника найпотужнішої опозиційної партії Дональда Туска було звинувачено чи не у спробі «підторгувати» польськими державними інтересами. Подібність iз Україною — у дискусії стосовно конституційного розподілу повноважень, згідно з яким главою польської держави є президент, котрий спільно з урядом формує зовнішню політику. Щоправда, конституційну більшість у Польщі складають партії пропрезидентського характеру, що значно зменшує можливість неконституційних маневрів. Подібності додає і те, що визначати зовнішню політику Польщі заповзялися парламентарі, а не МЗС. Фігурує у справі навіть зовнішній , так би мовити, «стратегічний союзник», щоправда у польському варіанті це не Росія, а Німеччина.

      Політичний «куліш» заварився внаслідок перебудови в європейських структурах, зокрема в Європарламенті, де відбувається планована ротація. Зокрема, стануть вакантними місця голів бюджетної і міжнародної комісій. Саме непроста торгівля за ці посади і зворохобила польських депутатів. Адже Польща під проводом президента Качинського намагається провадити незалежну зовнішню політику, скеровану насамперед на комплексне обстоювання польських національних інтересів. І якщо формування єдиної візії — «що і як робити» — у Варшаві президентові цілком підвладне, то поза «зоною досяжності» урядової коаліції ситуація змінюється кардинально. Враховуючи ж перехід головування в ЄС до Німеччини і те, що серед пріоритетних завдань Берлін називає ратифікацію Конституційного договору ЄС (наразі це зробили 18 з 27 держав), стає зрозумілою важливість боротьби за посаду голови «закордонного» комітету.

      Тож на вакантне місце «Тарасюка Європарламенту» претендує екс-віце-спікер, депутат від «Громадянської платформи» Яцек Сариуш-Вольський. Щоправда, є й інші претенденти на цей стратегічний аеродром — комісію у справах закордонної політики впродовж десяти років не «випускали з рук» німці, усіляко прагнуть утримати її й зараз. За неофіційною інформацією, замість цієї комісії німці пропонують полякам «бюджетну», а на додачу — і підкомісію iз питань оборони. Вочевидь, саме з цього приводу нещодавно відбулися консультації Дональда Туска з канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Обставини розмови тримаються в секреті, але, за чутками, «залізна леді» Німеччини нібито натякала Тускові, що саме цей комітет якнайліпше пасував би Німеччині.

      Справа зайшла настільки далеко, що увесь польський політикум кинувся боронити інтереси Польщі в особі Сариуша-Вольського. Дійшло до того, що євродепутати від «Права і справедливості», «Самооборони» і «Ліги польських родин» (ці партії складають урядову коаліцію) письмово закликали «Громадянську платформу», аби вона в цій справі «не поступалася». Позаяк ця комісія має для Польщі ключове значення, необхідно, аби її очолив саме цей «винятково компетентний політик». Недавно «друга скрипка» «Платформи» Ян Рокіта заявив, що Сариуш-Вольський «є польським танком в Європі, а танки Польщі в Європі потрібні».

      Поради політичних друзів, і тим більше супротивників, вивели з рівноваги Дональда Туска, котрий заявив на прес-конференції, що «рішення про те, які комісії посідатиме ГП, вирішуватиме «Платформа». Водночас Туск настільки вперто відмовився прояснювати деталі розмови з пані Меркель, а політична атмосфера так розжарилась, що не витримав навіть Марек Сівец, віце-спікер Європарламенту, і під час інтернет-конференції наголосив, що розмова між Туском і Меркель на тему омріяної посади «була би на межі державної зради». На думку Сівця, це «просто нечуваний факт... незаконний, це перебуває поза політичною культурою, пануючою в Європарламенті».

      До справи долучився польський МЗС — міністр Анна Фотига навіть видала офіційну заяву, запевняючи, що «подібні домовленості в закордонних справах iз урядами інших держав є знущанням iз польських державних інтересів».

      Слід сказати, що опозиційна «ГП» перебуває у досить непростій ситуації у Польщі, маючи можливість не лише самостверджуватися на міжнародній арені, але й заробляти на цьому «політичні очки» вдома. З боку «внутрішньої конституційності» ситуацію одразу проаналізував Марек Кухчинський, голова сеймової фракції «ПіС», зібравши прес-конференцію. Кухчинський нагадав про 133 статтю Конституції, за якою «Президент, як найважливіша особа в державі, визначає закордонну політику, співпрацюючи з урядом і міністром закордонних справ», а не партії, тим більше опозиційні. Кухчинський підкреслив важливість очолити комісію Європарламенту, позаяк саме ця посада дозволяє Польщі зберегти чи навіть збільшити вплив на східну політику Євросоюзу. В разі ж «легковажності» Туска Кухчинський пригрозив розпочати публічну дискусію щодо ролі в закордонній політиці Польщі голови «ГП», натякнувши на політичну непрозорість Туска. «Коли Польща ставила вето на закінчення переговорів між ЄС та Росією, у той самий час ГП почала гостро критикувати міністра закордонних справ і погрожувала оголосити йому вотум недовіри», — нагадав Марек Кухчинський.

      «Платформа» намагається захищатися: віце-спікер Сейму від ГП Броніслав Коморовський наголошує на праві партії проводити переговори в Європарламенті, які можуть принести Польщі чималу користь, і називає критику Туска «політичним варварством».