У найближчі п'ять років у Києві будуватимуть одразу дві переправи через Дніпро: Подільсько-Воскресенський перехід та залізнично-автомобільний міст із Києва-Московського в Дарницю. Ще до початку робіт принаймні один із них (Подільсько-Воскресенський) розробники охрестили рятівником Києва від заторів. Втім і для столичної влади, і для «русанівців», дачні ділянки яких опинилися на шляху переходу, цей проект обернувся головним болем...
Життя київським водіям полегшить Подільсько-Воскресенська переправа з лівого берега на правий. Зараз перебратися в цьому районі дуже важко, а Московський міст уже буквально «тріщить» по швах. За останнє десятиріччя транспортний потік на ньому так «потовщав», що не втискається в жодні бордюри... По новому переходу також планують пустити метро на Троєщину, що суттєво полегшить життя тамтешнім мешканцям. Міст складатиметься з двох поверхiв: нагорі в шість смуг їздитимуть машини, а прямо під ними протягнуть метрополітен.
На думку фахівців, підготовка до будівництва моста займе півтора року, а от спорудження самого об'єкта може розтягнутися років на шість і відчутно вдарити по кишені київської влади — орієнтовна вартість будівництва — 300-400 мільйонів доларів. Грішми Києву допомагатиме Анкара (Туреччина), за це новий міст вже охрестили «Турецьким».
Кому дорога, а кому «кінець»...
Утім на перешкоді будівництву стали мешканці Русанівських садів. Затверджений у 1993 році Кабміном проект Подільсько-Воскресенського переходу «пройшовся» просто по їхніх хатах. Для людей це фактично означає, що при зведенні останнього їхні будинки знесуть, тому протести русанівців зрозуміти можна. За «найоптимістичнішими» прогнозами, прибрати з дороги мають 400 будинків тутешніх мешканців. Про такі перспективи русанівців попереджали ще десять років тому. Тоді грошей на будівництво не вистачило й питання зняли. Майже всі жителі садів отримали крихітні клапті землі під дачі 40-46 років тому. Тоді ділянки їм видавали у «безстрокову» власність, чому тепер вони мусять поступитися ними, людям не пояснити ані Земельним кодексом, ані потребами транспортної розв'язки столиці.
І хоча мешканцям Русанівських садів, чиї будинки стоять на пороховій діжці, київська влада обіцяє компенсувати всі моральні й матеріальні втрати, а також наділити новими, вдвічі більшими, земділянками, русанівці від свого не відступають. «Це ж усе треба починати з нуля — саджати дерева, облаштовуватись, а скільки часу піде, щоб налагодити життя!» — обурюється голова правління «Садбудівник» Валерій Мочалов, хата якого теж опинилася під загрозою знесення. «На нашій вулиці живуть дуже старі люди. У нас такі бабусі є, що вже нікуди не ходять, а в землі «колупаються» тільки, щоб без діла не сидіти, що з ними буде, якщо нас почнуть відселяти?» — риторично перепитує Валерій Вадимович.
Почувши про відродження проекту Подільсько-Воскресенського переходу, сімнадцять мешканців, не довго думаючи, подали до Шевченківського районного суду столиці скаргу. А минулого тижня приходили з пікетами до стін Київської адміністрації.
Ми з трамвая «зліпимо» метро!
Водночас є альтернатива цьому проекту. Обійти сади, проклавши мостовий перехід уздовж затоки Десенка, запропонував спершу генеральний директор комунального підприємства «Київавтодор» Володимир Жуков. Він стверджує, що його план мостового переходу Русанівських садів не зачепить. Для цього Володимир Андрійович пропонує переобладнати колишню русанівську трамвайну лінію на колії метро. «Це абсолютно реально: сьогодні вже збудовано 4 кілометри лінії, але зараз вона «мертва». Та якщо ми добудуємо ще 7-кілометровий мостовий перехід, ми отримаємо 11 кілометрів метрополітену й зв'яжемо правий і лівий береги Дніпра», — резюмує він.
Противники його ідеї стверджують, що цей проект не буде ефективним. «Русанівський трамвай ходить раз на годину, в народі його прозвали «трамвай у нікуди», те саме буде й з метро, навіщо викидати гроші на вітер?» — вважають опоненти Жукова. А от розробник проекту переходу 1993 року Георгій Фукс каже, що ідея його конкурента, в принципі, має право на життя, тільки не як альтернатива його розробці. «До 2020 року Русанівських садів усе одно не стане, Київ «поглине» їх», — пояснює Георгій Фукс. За його словами, генеральним планом розвитку Києва передбачено забудувати до цього часу Воскресенку й Русанівку...
Київська влада, схоже, розуміє, що рішення про знесення садів «нелюдське», тому Олександр Омельченко доручив проектувальникам продумати можливі варіанти обходу Русанівки. Сан Санич «ухопився» за варіант порятунку садів і наказав розробити для нього техніко-економічне обгрунтування. «Хай цей проект буде дорожчим, а міст-перехід — довшим, але якщо він допоможе людям, то ми не пошкодуємо коштів», — заспокоїв він.
Міст Поділ «підстриже»
Якщо русанівців і «пронесе», то Подолу не пощастить точно. При будівництві переходу там зноситимуть п'ятиповерховий гуртожиток заводу Ленінська кузня. Столична влада пообіцяла, що руйнувати його почне тільки після того, як збудує новий для його мешканців і переселить їх у комфортніші умови.
Наступною мішенню будівельників можуть стати Київський річковий порт, пивзавод і ще щось... Що саме доведеться зносити, ще не можуть уточнити навіть самі конструктори переходу. «Ми працюємо за картами і зйомками місцевості 13-річної давності. За цей час на Подолі підприємці багато чого набудували просто на шляху Подільсько-Воскресенського переходу. Тому які об'єкти знесуть — сказати точно не може ніхто», — констатує Георгiй Фукс.
«Ой мороз, мороз, не морозь меня...»
Зводитимуть міст два спеціальні загони з десятків тисяч людей. Зараз будівельники працюють на всю «ударну». До річки Десенка, звідки почнеться будівництво, швидкими темпами підтягують техніку. Оскільки будуватимуть Подільсько-Воскресенський навіть у люті морози, наступні три місяці для будівельників стануть справжнім випробуванням. Коли я приїхала в епіцентр будівництва, робота була в розпалі. До берега Десенки підігнали величезні крани-«суперваговики» й екскаватори, скоро тут почнеться буріння. З самого ранку біля техніки метушилися робітники.
«Робота відповідальна. Треба працювати з величезними металобетонними конструкціями. Одна тільки підпора моста в діаметрі майже два метри, а заввишки більше тридцяти», — поділився майстер будівельної бригади Валерій Федченко. У його бригаді поки що 25 чоловік, проте незабаром, коли хлопців переведуть на двозмінний режим, команда може зрости до ста осіб. Та навіть у такому складі їм буде скрутно — працювати взимку особливо важко. Втім рішення київської влади почати будівництво саме в холодну пору року ніхто не обговорює. «Цей міст майже десять років не будували, бо не було грошей, а тепер, поки вони є, — треба щось робити. Якщо доведеться, то працюватимемо й уночі», — кажуть майстри.
До речі, на професійних будівельників нині дефіцит. Фахівці стверджують, що після того, як у Києві збудували останній міст (Південний), усі українські зодчі залишились без роботи. Тоді в пошуках кращого заробітку до Москви гайнуло близько двох тисяч наших спеціалістів. Зараз українські майстри повертаються. «Знають, що будемо міст будувати, а значить, і роботи, і грошей вистачить на всіх, тому й тягнуться додому», — розповідають будівельники.
* * *
Зараз на Русанівських садах майже порожньо, i зустрiти тут когось удень нереально: на зиму дачники виїхали зі своїх халупок у місто. Втім мені таки закортіло подивитись, як живеться русанівцям. «Сюди люди на літо з'їжджаються. Тут у нас влітку дуже гарно. Бабусі з онуками, дітьми. У кожного — свої яблука, ягоди. Хлопці ходять на озеро купатися. Якщо частину садів знесуть, то сюди вже ніхто не приїде. Хто захоче відпочивати поряд із шестисмуговим мостом?» — розповів мені тутешній сторож Валерій Іванович.
Уже майже на виході з садів я помітила чоловіків із заступами. Змучені й забруднені, вони рили траншею для газових труб. «Навіщо?» — вирвалось у мене. «Так зима ж скоро, треба встигнути газ провести», — по-господарськи пояснив Валерій Іванович.
Мешканці Русанівських садів продовжують жити у звичному ритмі — вони ходять на роботу, утепляють свої будинки до зими й уважно стежать за всіма випусками новин. Люди чекають висновків комісії щодо альтернативного проекту, який не зачепить їхні двори. Свій вердикт фахівці винесуть рівно через місяць. І в їхніх силах позбавити головного болю і київську владу, і русанівців. Якщо рішення комісії сади не врятує, тутешні мешканці здаватися не збираються. Вони проводитимуть акції протесту й далі подаватимуть скарги до судів. Не зважаючи ні на що, йти зі своїх будинків русанівці не збираються.
