Тромби в «Дружбі» народів

      Перекритий на російсько-білоруському кордоні нафтовий кран, якщо уважно подивитись на карту, теоретично дає шанс Україні «перекинути» частину транзитних потоків на свою територію. А це, якщо врахувати, що через Білорусь в Європу торік було перекачано понад 100 мільйонів тонн нафти, могло б принести чималі прибутки. Спробуємо порахувати, скільки.

      Два магістральні трубопроводи, «Придніпровський» і «Дружба», за словами експерта, дають змогу перекачати на Захід додатково 50 мільйонів тонн за рік. Плата за транзит торік становила 1,2 долара за тонну на сто кілометрів. Якщо врахувати, що територією України нафта «йтиме» 700—800 кілометрів, отримуємо майже півмільярда доларів. А чистий прибуток, відмінусувавши всі витрати, становитиме близько третини — 150 мільйонів доларів.

      Проте заробити ці кошти, як вважає більшість фахівців, дуже і дуже непросто. Спрацьовує політичний чинник, адже Київ не хоче вступати в конфлікт між Білоруссю та Росією.

      «Про конкретні цифри: на скільки може зрости транзит і який прибуток від цього можна буде отримати, говорити завчасно, — дипломатично заявив радник голови правління компанії «Укртранснафта», що займається транспортуванням нафти через територію нашої держави, Олександр Дискусаров. — Ми зацікавлені у збільшенні транзиту, провадимо  переговори на цю тему. Відповідно до підписаної угоди наприкінці минулого року між нашою компанією, російськими «Транснафтою» та «ТНК-ВР», обсяг транзиту зросте на 9 мільйонів тонн. Сподіваємось збільшити цю цифру до 12 мільйонів. Проте ми категорично не хочемо стати частиною конфлікту між Росією та Білоруссю і сподіваємось на його мирне врегулювання».

      З точки зору дотримання процедури, для того, щоб перенаправити транзитні потоки з Білорусі в Україну, необхідно укласти угоди з росіянами. Враховуючи, що «нафтова криза» між сусідніми країнами — акт не економічний, а політичний, така угода може бути укладена. «Щоб натиснути на Білорусь, Росія може надати нам таку пропозицію, — вважає екс-глава «Нафтогазу України» Олексій Івченко. — Проте тішитись горем сусідів і тим паче мати з цього вигоду — непристойно. Якщо нині ми не підставимо плече Білорусі, то завтра, якщо в аналогічній ситуації опиниться Україна, його не підставлять нам». На думку Івченка, «підставити плече» — це означає виступити посередником у врегулюванні конфлікту. І Україна як держава-транзитер має для цього всі підстави. За його словами, ніяких екстраординарних можливостей для економіки України «нафтовий конфлікт» між Росією та Білоруссю не несе. «Навіть якщо обсяги транзиту територією України зростуть, то таке зростання буде тимчасовим, а не системним», — вважає він.

      «Україна може збільшити перекачування через свою територію нафти на 30-40 мільйонів тонн, а газу — на 35-40 мільярдів кубометрів щороку», заявив глава парламентського Комітету з питань національної безпеки Анатолій Кінах, не давши, проте, чіткої відповіді чи планує наша держава скористатися подарованим їй шансом. Анатолій Кирилович також виступає за мирне врегулювання конфлікту — тобто прозоре формування цін на основі технічно-економічного обгрунтування і встановлення єдиних правил гри на цьому ринку.

      На думку депутата від «Нашої України» Юрія Єханурова, цей конфлікт не зачіпає основні українські інтереси. «Ринок вже відреагував на конфлікт, ціни на нафту зросли, але несуттєво, — сказав Єхануров. — Я вважаю, що росіяни з білорусами домовляться».