На відкритті цьогорічного Варшавського книжкового ярмарку, 50-го за рахунком, міністр культури Польщі Вольдемар Домбровський оголосив країну-почесного гостя наступного, 51-го, ярмарку. «Україна» прозвучало несподівано — причому як для нас, так, здається, і для дирекції ярмарку. Рано чи пізно міжнародний книжковий дебют України у статусі почесного гостя мав статися — планувалося, що це буде у Франкфурті в 2007-му.
Емісари з найпрестижнішого книжкового ярмарку світу сюди приїздили — розповідали, як має відбуватися процес оформлення заявки, написання концепції тощо. У Франкфурт не вийшло — Кабмін призначив відповідальним Державний комітет з інформації, телебачення і радіомовлення, а ті заявку не подали — не зуміли чи запізнились, але воно й слава Богу, мороки менше. Та все одно не пронесло — у травні 2007-го маємо бути у Варшаві.
Відповідальний за проведення знову Держкомінформації, заступник голови комітету Василь Шевченко вже навіть цифри озвучував — у держбюджеті заплановано 5 мільйонів гривень на українську програму у Варшаві, за ці гроші ми орендуємо 1000 квадратних метрів експозиційної площі. Поки це все, що відомо на 27 грудня 2006 року. Про оргкомітет, концепцію, програму, дизайн стенду, супутні заходи, каталоги, якісь спеціальні рухи до ярмарку — тиша. Між тим по-хорошому — по-європейському — українська програма мала бути у Варшаві десь у листопаді, а оргкомітет мав зібратися за рік до події.
У вівторок вранці «УМ» зв'язалася з Василем Шевченком, але він тільки встиг сказати, що перебуває на засіданні уряду, де розглядається книжкове питання і що після обіду він розповість детальніше про підготовку до Варшавського ярмарку. О четвертій у Держкомінформі сказали, що Василь Григорович Шевченко потрапив в автокатастрофу, його готують до операції. Компетентні співробітники комітету відмовилися давати будь-яку інформацію без вказівки голови Едуарда Прутника, оперативно добитися його коментаря чи дозволу на коментар своїх підлеглих не так просто. «УМ» сказали тільки, що програма зараз на затвердженні у Кабміні, а головою оргкомітету буде гуманітарний віце-прем'єр Дмитро Табачник. Цікаво, в чиїх же інтересах він розпоряджатиметься 5 мільйонами бюджетних гривень (якщо ця цифра підтвердиться), якщо в інтересах «купки україномовної інтелігенції», яка власне й представлятиме Україну у Варшаві, діяти не збирається.
Таких дивних речей, повірте, багато. Раніше Василь Шевченко казав, що структуру-«оператора» чи людину, яка готуватиме українську програму, Держкомінформ визначатиме на основі тендера. За логікою, в ньому мають узяти участь фахівці: а) які мають досвід проведення книжкових виставок (їх можна перелічити на пальцях однієї руки); б) яких знають у книжковому світі за межами хутора Михайлівський; в) креативні і г) чесні, не помічені в дерибані державних грошей. До речі, поляки в офіційному листі прямо написали, що хотіли б, аби відповідальною за українську експозицію у Варшаві була Олександра Коваль, президент львівського Форуму видавців. Але тендер мав би визначити з-поміж претендентів найкращого за якимись критеріями. За якими, якщо не було оголошено жодних умов?
Фахівці кажуть, що коли почесними гостями у Варшаві були Франція і Німеччина, вони орендували по 300 кв. м експозиційної площі, а фінансування мали на рівні 300 тисяч євро. Що поставить Україна на тисячі метрів? Тисячі якісних книжок? Десятки перекладених путівників, альбомів, подарункових краєзнавчих видань? Що? Хіба по одній книжці на один квадратний метр. Це — реальність. Переглядаючи книжки в номінації «Красне письменство» у рамках рейтингу «Книжка року», я була розчарована: відбувся кількісний відкат якісних книжок сучасних авторів. А їх тільки й можна презентувати у Польщі — слава Богу, зацікавленість польських видавців, тісні дружні контакти і постійний культурний діалог зробили українських письменників у Польщі доволі відомими персонажами. Сусідство і знайомство з поляками дає багато плюсів; у Мексиці представляти українську літературу було б важче, але совково-адміністративна система культурного менеджменту і презентація української культури в контексті європейської — боюся, речі несумісні. Залишається два питання: хто «сяде» на бюджетні мільйони і хто відповість за ефективність їх використання? І на чиїй совісті буде «галочка» в переліку заходів Року книги в Україні?
Різдвяні свята для мешканців Польщі є періодом підбиття підсумків, і попри певну схильність до нарікання, більшість наших співрозмовників відзначають те, що «Батьківщина таки розвивається». Поляки почуваються цілком незле. Зрештою, як і їхні «нові» побратими з Європейського Союзу. «Молода Європа» стрімко нарощує розвиткові темпи, котрі й не снилися Росії в усіх її «єепнутих» мареннях. >>
Проголосити Ісуса Христа королем Польщі запропонували незадовго перед Різдвом сорок шість депутатів Сейму. Ідея звучить принаймні екзотично, чи не так? Але не для поляків. У Польщі цю пропозицію сприйняли серйозно, і вона викликала неабияку дискусію. Чи не головний аргумент прихильників «коронування Христа»: якщо Діва Марія вважається королевою Польщі, то чому б Ісуса не назвати королем? >>
«...А це могла б бути блискуча, на мій погляд, фірма, — з жалем у голосі каже торговий радник-посланник посольства Польщі в Україні Анна Сковронська-Лучинська. — Це був би цікавий приклад співробітництва Польщі та України. До того ж у стратегічній для наших країн паливно-енергетичній сфері. А все так гальмується і гальмується, гальмується і гальмується...»
На прикладі «Девону» — саме про це українсько-польське підприємство розповідає пані Сковронська-Лучинська — яскраво проявляється інвестиційний клімат України. У нас чимало клопочуться про залучення іноземних інвесторів. Поле для діяльності капіталовкладника — неозоре. Але в Україні інвестора також чекає неринкова конкуренція, недосконале законодавство, а подекуди ще й тиск iз боку можновладцiв. Якщо це стосується інвестора, який збирається вкладати гроші в паливну сферу, то йому слід пам'ятати також і про газову залежність України від Росії. Ця залежність змушує державу чимдуж «закручувати гайки» на власному газовому ринку. >>
Польський інститут національної пам'яті (ІНП) досі лишається недосягненним взірцем для України. У нас створено формальну інституцію з подібним лейблом, але з порожнім змістом — є директор, Ігор Юхновський, але звикло бракує найважливішого — фахівців та грошей, немає навіть відповідного приміщення. Знову українська гора породила мишу. А боротьба між групами просовєтських і націоналістичних істориків за важелі впливу виглядає кумедною порівняно з опором «старих» структур, спрямованих винятково на відмивання бюджетних «цвинтарних» коштів.
Польща вже кілька років тому передала всі архіви комуністичних спецслужб до ІНП та ухвалила закон, який дозволяє безперешкодно оприлюднювати інформацію на всіх державних чиновників, якщо вони «стукали» «по молодості». Ось уже рік, як ІНП має нового президента — Януша Куртику, котрий заповзявся реформувати цю структуру і прискорити процеси оприлюднення «секретів», нагромаджених комуністичними спецслужбами. Януш Куртика в інтерв'ю «УМ» роз'яснив особливості нової ситуації у цiй царинi. >>
...Два роки тому фасад типового панельного будинку на проспекті Вернадського, 125 у Москві прикрасила меморіальна дошка. Зображення на ній добре впізнавані: на тлі вбраної ялинки, гітари і пляшки шампанського — актори Барбара Брильська та Андрій Мягков, виконавці головних ролей у культовому радянському фільмі «Іронія долі, або З легкою парою». Картина ця вийшла ще в 1978 році, але майже три десятиліття лишається незмінним атрибутом новорічної телепрограми. Її головних героїв за результатами соцопитувань на теренах сучасного СНД визнано найромантичнішою кінопарою століття. Але мало хто знає, що мрія мільйонів чоловіків колишнього СРСР, польська актриса Барбара Брильська, ставши для них символом витонченості, мудрості та лагідності, в особистому житті пережила чимало трагедій, опосередковано пов'язаних і з улюбленою нами «Іронією долі...» >>
«Нафтове серце» Литви, паливно-переробний комплекс у Мажейках, придбав польський гігант — компанія PKN «Орлен». Таким чином було зроблено найбільшу закордонну інвестицію в історії сучасної Польщі й найбільшу акцію за час існування Литовської біржі. Важливість цієї стратегічної операції підкреслила присутність прем'єр-міністрів Польщі та Литви при передачі акцій. Загалом полякам контрольний пакет у 84,36% акцій компанії «Мажейки Нафта» обійшовся у 2,34 млрд. доларів. Литовський уряд планує зберегти за своєю державою 10% акцій. За словами прем'єр-міністра Гедимінаса Кіркіласа, цю подію можна розглядати і як «історичне порозуміння на додаток до 15-ї річниці встановлення дипломатичних відносин із Польщею». >>
