Ех, прокочу!..

      Москва допомогла у встановленні влади у Києві. Одним коротким — тривалістю шість годин — візитом російський президент Володимир Путін продемонстрував, яку насправді з переплутаних гілок української влади Кремль вважає головною. Увесь час, за винятком останніх 40 хвилин, Володимир Путін спілкувався з Віктором Ющенком на Банковій.

      Решту програми — 7 хвилин рукостискань і ніякового перекидання кількома загальними фразами — було віддано Віктору Януковичу. «Хотелось бы еще переговорить по некоторым вопросам...» — змовницьки натякнув Віктор Федорович. (Його викрило сленгове слівце «пєрєговоріть» і особлива посмішка, родом з його далеко не оксфордської юності, яка iнодi вперто пробивається крізь густий шар косметичних психотренінгів). І вони «пєрєговорілі» — у броньованому лімузині, дорогою до бориспільського летовища.

      Така собі штірліціада, цілком у манері колишнього розвідника. Чорний лімузин-«мерс», великий і елегантний, як рояль, був спеціально доставлений із Москви для пересування Путіна українською столицею. Під завісу візиту з'ясувалося — не тільки Путіна. Відповідно, жодні клаповухі мельниченки не змогли почути, які ж саме «важниє вопроси» «порєшалі» візаві в непроникному салоні авто, що рухалося з неприродною для потужності свого двигуна швидкістю — 60—70 км на годину.

      Логічно припустити, що такий формат бесіди було передбачено заздалегідь. І бесіда ця містила якісь настільки посутні питання розбудови українсько-російської дружби, що співрозмовники воліли винести їх за межі урядової резиденції на вулиці Липській, де якийсь український Полоній їх міг почути.

      Якими є зміст та результати тієї розмови — невідомо. Втім непросто визначити і результативність переговорів на вулиці Банковій.

      З коментарів президентів зрозуміло, що говорили пани Ющенко та Путін про все «неемоційно» (так визнав Володимир Володимирович). Віктор Андрійович сказав, що в найближчі два-три тижні буде розроблено план співпраці на 2007—2008 роки та «план заходів щодо врегулювання найскладніших питань двосторонніх відносин», який президенти обговорять у телефонному режимі. Звідси щонайменше два висновки: 1) очільники двох держав невтомно працюватимуть усі різдвяні свята, та так, що, може, й розговітися ніколи буде; 2) на переговорах 22 грудня частина питань тiльки наблизилася до вирішення, а ще частина — стала в чергу до потрапляння у список наступної українсько-російської «дорожньої карти».

      Незайве нагадати, що рішення про створення міждержавної Комісії Ющенко—Путін було оголошено у березні 2005 року. 22 грудня, відповідно, відбулося лише перше засідання комісії. Наступне, оголосили президенти, заплановано на травень—червень 2007 року. Спеціально до нього сторони розроблять декларацію про стратегічне партнерство.

      Погляньмо на результати останнього засідання. Питання по Чорноморському флоту й розмежуванню Азово-Керченської протоки? Вони, як «змістовно» повідомив Путін, «вирішуватимуться на основі наявних уже базових документів, а також міжнародного права». Ціни на газ? Вони «формуються комерційно, ви знаєте — 135 доларів (насправді 130 за тисячу «кубів», Путін помилився. — Ред.), це питання не до президентів». Можливі додаткові поставки російського газу у випадку форс-мажорів з туркменським? «Якщо виникне така необхідність — поставки до України буде збільшено, але за комерційною ціною в 230 доларів». Втiм, ми все це знали і раніше.

      Звичайно, певнi «ньюси» таки сталися, за зачиненими дверима. От, наприклад, як стало відомо «УМ», Віктор Ющенко переконував Володимира Путіна визнати Голодомор геноцидом, на що Путін запропонував подивитися на голодну історію Поволжя і — як компромісний варіант — ушанувати разом пам'ять жертв голоду, можливо, навіть звести спільно пам'ятник.

      Та, поза сумнівом, візит Володимира Путіна до Києва 22 грудня був прагматичним. Однак це прагматизм іншого характеру — вузькополітичного. Путін продемонстрував росіянам, що він пробує «повертати Україну» в котлован одвічних російських впливів. На «картинці» для «ручних» російських телеканалів це можна ефектно показати, якщо вміло попрацювати монтажними ножицями. Ющенко продемонстрував, що він, а не уряд Януковича, і надалі тримає руку на пульсі зовнішньої політики. Янукович, очевидно, теж щось продемонстрував, але за темним склом лімузина нічого не було видно.