Польсько-німецькі відносини вкотре затьмарені. Цього разу — інтригою, пов'язаною з бурхливою діяльністю Німецького центру депортованих, який склав 22 позови до Європейського суду проти Польщі. У цій інституції вважають, що після Другої світової війни Польща застосовувала проти німців колективну відповідальність, що полягала у масових депортаціях і конфіскації майна. Адвокат центру кваліфікував це як злочин проти людства, котрий не має строку давності; метою ж позовів є повернення колишнього майна, а не фінансове відшкодування.
Як відомо, совєтські «переможці над фашизмом» перекроїли політичну карту Європи коштом територій, які до війни входили до складу Німеччини, а місцеве населення депортували — задля уникнення етнічних конфліктів. Але йшлося не про «гуманну демаркацію» народів — Сталінові залежало, аби перекроєні країни залишалися у взаємних претензіях. До того ж, як підказує український досвід, комуністи, коли депортували когось до Сибіру, не надто переймалися транспортуванням майна. Це, зрештою, відчули на собі і німці, для котрих примусове переселення співпало з націоналізацією.
Позитивний висновок страсбурзького суду може спричинити до вибухонебезпечного прецеденту, адже йдеться про колосальні майнові претензії . Можлива ланцюгова реакція на просторах усієї Східної Європи, адже всюди лишилося чимало нерухомості, котру було експропрійовано, а за п'ятдесят років приватизовано. Як, наприклад, у випадку з одним із позивачів, євреєм Гансом Гольдшмідтом, родина котрого чотириста років жила у Вроцлаві, під час війни переслідувалась нацистами, а згодом — комуністами. Отож Гольдшмідт вимагає від Польщі повернення фабрики, яка належала його родині з 1810 року, а зараз є власністю британської фірми.
Офіційний Берлін відхрещується від претензій, заявлених Німецьким центром депортованих, проте інцидент лишається небезпечним, позаяк у країні вже лунають голоси про перегляд польсько-німецького Договору про дружбу та співробітництво від 1991 року і внесення в документ уточнень щодо майнових претензій подібного штибу. Про серйозність ситуацiї свідчить і недавня нота міністра закордонних справ Польщі Анни Фотиги. «Якщо би ця інформація підтвердилася, то була би спробою відвернення моральної відповідальності за наслідки Другої світової війни, — цитує агенція ПАП пані міністра, — війни, яка почалася з агресії ІІІ Рейху на Польщу і яка принесла незворотні втрати і страждання польському народу і державі. Варто нагадати, що переселення німецького населення сталося внаслідок рішення урядів США, Великої Британії і СРСР».