Польські свині зможуть отримати «візу» пана Бісюка лише після нового року. (Фото РЕЙТЕР.)
Більше дев'яти місяців українці не бачать на прилавках магазинів польської свинини, курятини й ковбас — заборона на ввезення м'ясної продукції з території Польщі, введена нашим ветеринарним Держдепартаментом наприкінці березня, триває по сьогодні. За кілька тижнів до України подібне вето наклала на польську м'ясну продукцію й Росія. Обсяги експорту в Росію були такими великими, а політичні візії такими гострими, як ножі, що восени Москва зненавиділа Польщу не менше, ніж Грузію, а Варшава у відповідь продемонструвала всі можливості дипломатичного інструментарію держави-члена ЄС — заблокувала укладення масштабної базової угоди між Росією та ЄС. І хоч до торговельної війни, яку веде з поляками Російська Федерація, не дійшло, Варшаву неабияк непокоять «м'ясні» непорозуміння з Києвом.
Розголос у мас-медіа про заборону імпорту негативно вплинув на цей ринок і призвів до зниження закупівельних цін на свинину в цілому в Польщі. Тамтешні виробники з радістю поновили б свої поставки до держави-сусідки, але українські ветеринари стверджують, що польські товари не відповідають санітарним нормам України і їх завозять до нас здебільшого нелегально. Держдепартамент ветеринарної медицини водночас із Польщею наклав заборону на експорт в Україну м'ясопродуктів з Молдови й Білорусі. Поляки, у свою чергу, натякають, що м'ясний конфлікт має політичне походження, і без «дружньої російської руки», яка дала вказівку «наїхати» на польських виробників, тут не обійшлося.
Утім з'ясування справи проходить і справді на рівні натяків: Варшава у міркуваннях стратегічних не бажає надавати конфлікту гостроти, так само, власне, і Київ. Лише з вуст одіозного віце-прем'єра Анджея Леппера недавно відверто пролунало: «Україна проводить типову політичну гру... на зло Польщі».
Чи польське м'ясо впало в немилість Держдепартаменту ветеринарної медицини України з політичних причин? Чому «свиняча криза» затяглася на такий тривалий термін і коли слід чекати її розумного розв'язання? Чи з'явиться на нашому святковому столі смажений символ нового 2007 року, вирощений десь у Кракові чи Плоцьку? Відповіді на ці та інші запитання ми шукали в голови Державного департаменту ветеринарної медицини, головного державного інспектора ветеринарної медицини України Івана Бісюка.
— Іване Юрійовичу, відомо, що «незадокументоване» польське м'ясо потрапляло до України і рік, і два тому, але чому Держдепартамент ветмедицини запровадив заборону тільки 26 березня 2006 року, невдовзі після аналогічного кроку росіян? Це збіг обставин чи певна узгодженість із політикою ваших російських колег?
— Це припущення просто абсурдне! До чого тут політика, якщо наша ветслужба постійно виявляла порушення з польського боку?! Якщо в документі записано, що машина везе 19 тонн мороженої кільки, а ми подивилися і побачили там 22 тонни яловичої печінки американського виробництва, то про що казати? А ця машина проходила ветогляд, хтось із польської сторони видавав сертифікат, і ми її зупинили аж під Полтавою. А якби не зупинили? Може, наступного разу в когось виникне бажання провезти в Україну курячі кістки чи щось подібне, але ж ми не сміттєзвалище, аби приймати все підряд! Такі приклади й стали причиною введення заборони. А щодо дати — нагадаю, що я приступив до роботи 16 січня 2006 року, тому фізично не міг накласти санітарне ембарго раніше. Рішення назріло, коли я вивчив усі матеріали, зокрема щодо Польщі, Білорусі й Молдови, і провів нараду з фахівцями. Ми зафіксували величезну кількість порушень, тому й вирішили запровадити таку заборону.
— Про які саме порушення йдеться?
— Сьогодні ми говоримо не стільки про окремі підприємства, які порушують санітарні норми, скільки про комплекс дій ветеринарної служби Польщі, яка відповідає за експорт якісної м'ясної сировини. Скажу чесно, ми були не задоволені результатами аудиту польської ветслужби, тому що під час перевірки виявили багато порушень, які йдуть урозріз із ветеринарним законодавством України. Зокрема, ветеринарне свідоцтво в Польщі не є документом суворого обліку. Що це означає? Поляки розмножують бланки на звичайному ксероксі, і будь-хто може наштампувати собі з десяток необхідних документів. Тоді як у нас та в Росії ветсвідоцтва мають сім ступенів захисту від підробок. А на живу худобу, яку перевозять на відстань до 50 кілометрів, поляки взагалі не виписують ветсвідоцтва — їхні закони, на відміну від наших, цього не вимагають... Крім того, відповідно до законодавства ЄС громадяни мають право купувати товару на тисячу євро і перевозити його без будь-якого ветеринарного документа. Уявіть на хвилинку, скільки м'яса можна придбати на ці гроші! Якщо такий товар реалізують у межах ЄС — будь ласка. Інша річ — коли покупець намагається ввезти до України «роги й копита» без будь-яких документів, які б свідчили про походження продукції та її якість. Польську митницю покупець проходить вільно, а от наші прикордонники і ветлікарі його зупиняють...
— І що вони роблять? Завертають вантажі?
— Ні, повернути м'ясо назад ми не можемо, оскільки такий механізм не відпрацьований. Але й пропустити його на українську територію також не маємо права. Без документів як ми можемо знати, де людина купила свинячі туші — чи в пристойній гуртовні, чи в якомусь селі у бабці? А якщо забита тварина хворіла на класичну чуму свиней? А якщо тварину годували кормами з антибіотиками й гормонами? Хто дасть гарантію, що це м'ясо безпечне для споживання? Наша ветслужба такої відповідальності на себе брати не буде. Ось і доводиться вилучати продукцію й витрачати державні кошти, щоб її утилізувати. А потім ми отримуємо гори скарг і нарікань. Крім того, ветеринарний контроль з польської сторони працює тільки на двох пунктах пропуску. На решті такий контроль не передбачений. Виникає питання: чому на українську територію вони випускають м'ясну продукцію через усі пункти, а запускають до себе тільки через два? Це ж, мабуть, неправильно.
— Отже, всі непорозуміння виникають через відмінності польського й українського законодавства? Але чи готова Польща змінювати свої закони й нормативні акти?
— Коли поляки кажуть, що живуть за законами ЄС, я відповідаю, що Україна має свої закони, які треба поважати. І додаю: Україна — це не плем'я мумба-юмба, а цивілізована країна з високим технологічним рівнем виробництва і контролю. Тому ставте, будь ласка, свої служби на той рівень, на якому сьогодні перебуває ветслужба України, виконуйте наші вимоги — і не буде жодних питань. Мене як головного державного інспектора ветмедицини цікавить одне — якість продукції, яка надходить до України. І я наполягаю, щоб ця продукція не була реекспортною, щоб польські ковбаси і сосиски виготовлялися з м'яса худоби, вирощеної саме на території Польщі, а не з сировини, закупленої в інших країнах.
— Чому ветслужба так боїться пропустити реекспортну продукцію на український ринок? Країни ЄС на цьому наче не дуже «зациклюються»...
— А тому що реекспорт продукції з третіх країн до України, відповідно до наказу під номером 49, заборонено. Ми не проти, щоб до нас завозили, скажімо, американську печінку, але це мають бути прямі поставки Америка—Україна. Інша річ, коли цю печінку привозять до Польщі, і якесь підприємство її перепродає без оригіналу ветсвідоцтва. Без документів, які б підтверджували якість товару, ми не можемо пропустити вантаж на свою територію. Адже в сировині можуть зберігатися збудники різних захворювань. Ми стурбовані тим, що кордони ЄС відкриті, і товари з Франції чи Німеччини вільно йдуть до Польщі, а звідти можуть потрапити до нас. У деяких країнах ЄС сьогодні фіксують численні випадки класичної чуми свиней — захворювання, якого в нас не реєструють уже впродовж багатьох років. Без належного контролю заражене м'ясо через Польщу може потрапити до нас... Крім того, Україна ввела заборону на ввезення м'ясної продукції з багатьох країн ЄС, де худоба хворіла на губкоподібну енцефалопатію, або ж, як кажуть у народі, коров'ячий сказ. У нас, на щастя, таких випадків не фіксувалося. 15 років тому, коли у Великобританії спалахнула епізоотія коров'ячого сказу, англійцям довелося знищити худоби на 27 мільярдів фунтів стерлінгів! Уявіть, якого удару це завдало тваринницькій галузі країни. Чи готова сьогодні Україна нести такі збитки? Думаю, що ні...
— Країна, де виявили губкоподібну енцефалопатію, майже «під нуль» вибиває поголів'я худоби і протягом п'яти років не має права постачати м'ясну продукцію до інших країн. Із чим пов'язані такі перестороги?
— Річ у тім, що це дуже небезпечне захворювання, яке не має нічого спільного зі «звичайним» сказом вірусного походження. Причиною захворювання є не вірус, а пріон — білкова формула, яка згорнулася неправильним чином. «Випрямлені» молекули пріонів легко склеюються між собою, утворюючи на нервовій клітині білкові бляшки. У результаті клітина гине, а на її місці утворюється порожнеча — вакуоль, заповнена рідиною. Поступово весь мозок перетворюється на дірчасту субстанцію, схожу на губку (звідси й назва захворювання). Заражена тварина поступо втрачає здатність нормально рухатися й мислити і зрештою помирає. Але найгірше, що це захворювання здатне передаватися від тварини до людини: разом зі спожитими м'ясопродуктами «аномальна» білкова молекула може потрапити в людський організм і почати свою руйнівну діяльність. Десять років тому від пріонної хвороби померло понад 80 мешканців Великобританії. За офіційною версією, люди захворіли після того, як скуштували зараженої яловичини.
— Остання перевірка, яку здійснювали протягом двох тижнів українські фахівці у Польщі, стосувалася роботи не ветслужби в цілому, а окремих підприємств. Які результати дало це інспектування? Чи отримає бодай одне із двох десятків підприємств «зелене світло» на український ринок?
— Інспекційна група повернулася з Польщі сьомого грудня, встигнувши охопити перевіркою лише половину з 20 запланованих підприємств. Результатами, чесно кажучи, ми не задоволені, оскільки комісія виявила ті ж порушення, що й під час аудиту польської ветслужби. Так, при в'їздах на територію окремих підприємств, де вирощується худоба, немає дезiнфікаційних бар'єрів, а це значить, що туди може потрапити збудник небезпечного захворювання. На м'ясокомбінатах не проводять дослідження на цистоциркоз (личинки черв'яків, якими може заразитися людина, якщо м'ясо погано оброблене), а чим це може загрожувати здоров'ю споживачів, ви й самі чудово розумієте. Про необхідність усунення цих недоліків ми говорили полякам ще два місяці тому, але перевірка десятьох підприємств показала: наші вимоги були виконані менш ніж на 30 відсотків. Але чи варто інспектувати решту польських м’ясокомбінатів відразу після Нового року, витрачати сили й час, якщо там, швидше за все, ситуація не краща? Доцільність продовження роботи української комісії в Польщі сьогодні викликає серйозні сумніви...
— Тобто ембарго на ввезення м'ясної продукції не буде знято ані до кінця грудня, ані до початку січня? А польські урядовці так сподівалися уладнати «м’ясні» проблеми до початку новорічних свят...
— Так треба було виконувати наші вимоги, а не тиснути на ветслужбу! Скажімо, Білорусь не здіймала галасу, коли ми ввели ембарго на імпорт м'ясної продукції з країни, а поступово виправила недоліки, на які ми вказали. І сьогодні в наших магазинах можна придбати продукцію восьми білоруських підприємств. Щодо Молдови, то незабаром українські інспектори вирушать до країни, аби провести аудит ветеринарної служби. Після цього комісія знову повернеться до Білорусі, на перевірку ще п’ятьох підприємств, які днями надали офіційні листи з проханням про інспекцію. Люди працюють! Я хочу, щоб наш читач зрозумів одне: українська служба ветеринарної медицини нічим не гірша від ветслужб країн Євросоюзу. І ми маємо повне право вимагати якісні поставки продукції від будь-якої держави у світі.
Як стало відомо із джерела у ветеринарному держдепартаменті України, польська сторона вдавалася до різних вивертів, аби якомога швидше й формальніше відбути перевірку м’ясопереробних підприємств і тваринницьких ферм. Так, поляки надали українцям список підприємств, які підлягають перевірці, ввечерi 15 листопада. Наші фахівці вирушили до Польщі 21 листопада. В інспекційному ж графіку, наданому Варшавою, зазначалося, що комісія мала прибути на перший об’єкт і почати свою роботу... 13 листопада! Поляки сподівалися, що українські ветеринари виставлять гарні оцінки за роботу м’ясокомбінатів (навіть в очі їх не бачивши) або ж принаймні не будуть прискіпуватися до різних санітарних порушень, швиденько підпишуть усі папери і за старою дружбою дадуть «добро» на ввезення до України польського м’яса. І дуже образились, коли цього не відбулося...
За даними Держкомстату, за перші два місяці 2006 року з Польщі в Україну було завезено 536 тонн свинини, 380 тонн м'ясних субпродуктів, 179 тонн м'яса птиці та субпродуктів з нього.
У 2005 році Україна імпортувала з Польщі 5,77 тисячі тонн свинини, 2,42 тисячі тонн м'ясних субпродуктів, 7,03 тисячі тонн м'яса птиці та субпродуктів із нього.
Різдвяні свята для мешканців Польщі є періодом підбиття підсумків, і попри певну схильність до нарікання, більшість наших співрозмовників відзначають те, що «Батьківщина таки розвивається». Поляки почуваються цілком незле. Зрештою, як і їхні «нові» побратими з Європейського Союзу. «Молода Європа» стрімко нарощує розвиткові темпи, котрі й не снилися Росії в усіх її «єепнутих» мареннях. >>
На відкритті цьогорічного Варшавського книжкового ярмарку, 50-го за рахунком, міністр культури Польщі Вольдемар Домбровський оголосив країну-почесного гостя наступного, 51-го, ярмарку. «Україна» прозвучало несподівано — причому як для нас, так, здається, і для дирекції ярмарку. Рано чи пізно міжнародний книжковий дебют України у статусі почесного гостя мав статися — планувалося, що це буде у Франкфурті в 2007-му. >>
Проголосити Ісуса Христа королем Польщі запропонували незадовго перед Різдвом сорок шість депутатів Сейму. Ідея звучить принаймні екзотично, чи не так? Але не для поляків. У Польщі цю пропозицію сприйняли серйозно, і вона викликала неабияку дискусію. Чи не головний аргумент прихильників «коронування Христа»: якщо Діва Марія вважається королевою Польщі, то чому б Ісуса не назвати королем? >>
«...А це могла б бути блискуча, на мій погляд, фірма, — з жалем у голосі каже торговий радник-посланник посольства Польщі в Україні Анна Сковронська-Лучинська. — Це був би цікавий приклад співробітництва Польщі та України. До того ж у стратегічній для наших країн паливно-енергетичній сфері. А все так гальмується і гальмується, гальмується і гальмується...»
На прикладі «Девону» — саме про це українсько-польське підприємство розповідає пані Сковронська-Лучинська — яскраво проявляється інвестиційний клімат України. У нас чимало клопочуться про залучення іноземних інвесторів. Поле для діяльності капіталовкладника — неозоре. Але в Україні інвестора також чекає неринкова конкуренція, недосконале законодавство, а подекуди ще й тиск iз боку можновладцiв. Якщо це стосується інвестора, який збирається вкладати гроші в паливну сферу, то йому слід пам'ятати також і про газову залежність України від Росії. Ця залежність змушує державу чимдуж «закручувати гайки» на власному газовому ринку. >>
Польський інститут національної пам'яті (ІНП) досі лишається недосягненним взірцем для України. У нас створено формальну інституцію з подібним лейблом, але з порожнім змістом — є директор, Ігор Юхновський, але звикло бракує найважливішого — фахівців та грошей, немає навіть відповідного приміщення. Знову українська гора породила мишу. А боротьба між групами просовєтських і націоналістичних істориків за важелі впливу виглядає кумедною порівняно з опором «старих» структур, спрямованих винятково на відмивання бюджетних «цвинтарних» коштів.
Польща вже кілька років тому передала всі архіви комуністичних спецслужб до ІНП та ухвалила закон, який дозволяє безперешкодно оприлюднювати інформацію на всіх державних чиновників, якщо вони «стукали» «по молодості». Ось уже рік, як ІНП має нового президента — Януша Куртику, котрий заповзявся реформувати цю структуру і прискорити процеси оприлюднення «секретів», нагромаджених комуністичними спецслужбами. Януш Куртика в інтерв'ю «УМ» роз'яснив особливості нової ситуації у цiй царинi. >>
...Два роки тому фасад типового панельного будинку на проспекті Вернадського, 125 у Москві прикрасила меморіальна дошка. Зображення на ній добре впізнавані: на тлі вбраної ялинки, гітари і пляшки шампанського — актори Барбара Брильська та Андрій Мягков, виконавці головних ролей у культовому радянському фільмі «Іронія долі, або З легкою парою». Картина ця вийшла ще в 1978 році, але майже три десятиліття лишається незмінним атрибутом новорічної телепрограми. Її головних героїв за результатами соцопитувань на теренах сучасного СНД визнано найромантичнішою кінопарою століття. Але мало хто знає, що мрія мільйонів чоловіків колишнього СРСР, польська актриса Барбара Брильська, ставши для них символом витонченості, мудрості та лагідності, в особистому житті пережила чимало трагедій, опосередковано пов'язаних і з улюбленою нами «Іронією долі...» >>
