На афіші «Днів сучасного театру» — цей фестиваль останніх робіт Андрія Жолдака зараз триває у Києві — вистава «Ромео і Джульєтта» значилася під грифом «заборонено». У такий спосіб режисер прагнув ще раз нагадати про скандальну долю свого спектаклю і дуже сподівався на те, що нарешті прем'єру «Ромео і Джульєтти» побачать і в Україні (до цього в харківському театрі був закритий прогін вистави, а її повноцінна презентація пройшла в Берліні). Насправді ж вийшло так, як і було написано в афіші, — історію Монтеккі й Капулетті в інтерпретації Жолдака київськi глядачі не дочекалися і цього разу.
На вчорашній прес-конференції обурений режисер спробував пояснити, чому так сталося. Як з'ясувалося, вистава «Ромео і Джульєтта» є копродукцією, один із правовласників якої — Харківський театр імені Шевченка. І хоча державних грошей в її кошторисі десь із 20 відсотків від загальної суми, у постановцi задіяні актори з цього театру, декорації зберігаються на базі цього театру, тож театр має право вирішувати, грати її чи не грати, а якщо грати, то де і за яких умов... «Ромео і Джульєтту» хоч і не без проблем, але відпускали на деякі закордонні гастролі, а що стосується Росії та України, то тут виставу свідомо гальмують. І робить це, вважає Андрій Жолдак, керівництво харківського театру. Саме напередодні прем'єри в Києві, яка мала відбутися 8 грудня, Жолдак отримав офіційного листа від дирекції Театру імені Шевченка, суть якого зводилася до вже відомого «заперечую». Відмовок було озвучено чимало. Аж до того, що актори самі не хочуть їхати грати «Ромео і Джульєтту». «Ми нещодавно зустрічалися з акторами, — розповідає обурений Жолдак. — І лише двоє із сорока акторів, які грають у цій виставі, відмовилися грати її в Києві. Та й то один — із релігійних міркувань, а ще одна актриса — через хворобу». Можна було б спробувати якось викрутитися із ситуації і зіграти спектакль без формальної згоди керівництва Театру імені Шевченка. Ну не звільнили б із театру відразу сорок акторів, якщо б вони вирішили грати «Ромео і Джульєтту» без благословення керівництва. Але цей «хід конем» не мав потрібного ефекту: вистава дуже об'ємна, декорації ледь вміщаються у п'ять фур, одних лише скульптур близько п'ятдесяти і без цієї сценографії спектакль просто неможливий.
Про причини такої «симпатії» до себе та вистави «Ромео і Джульєтта» Жолдак, звісно, здогадується. «Так, у першому акті в нас на сцені — голі актори, — ділиться своїми міркуваннями режисер, — а ось події в другому акті ми переносимо в сучасний Харків, на екрані — впізнавані багатоповерхівки... А ще ми розповідаємо про те, що в Харкові зникають діти — це ж загальновідомі факти... Я думаю, що директор Театру імені Шевченка — це лише шестiрня величезного організму, яка виконує накази згори».
Восьмого грудня замість «Ромео і Джульєтти» вдруге показували «Гамлета», виставу, якою розпочиналися «Дні сучасного театру». Але Жолдак таки планує показати киянам «Ромео і Джульєтту», можливо, у березні... А поки спектакль уже має кілька запрошень на гастролі — до Будапешта, Тбілісі... Можливо, вiн таки туди поїде. Якщо буде на те добра воля керівництва Харківського театру імені Шевченка. Або якщо Андрій Жолдак заручиться потужною юридичною підтримкою і стане одноосібним власником спектаклю. Хоча... «Я — великий художник, — безапеляційно і небезпідставно заявив Жолдак. — І встрявати в суди не збираюся».