Березовський спотикання

      Сучасну економіку, на жаль, важко уявити без таких суб'єктів діяльності, як рейдери. Ці «солов'ї-розбійники» наших днів регулярно з'являються біля прохідної якогось підприємства і, у кращому разі, розмахуючи парою-трійкою акцій, а то й узагалі без цих формальностей, прибирають до рук виробництво та забирають уже до свого сейфа його печатку. Юридичні нюанси цих процесів із горем навпiл зводяться до більш-менш прийнятного вигляду (благо, закон у нас і досі має багато спільного з дишлом), а про совість, моральність, порядність у таких випадках не йдеться. І настільки це рейдерство прижилося в нашому і без того не надто благополучному суспільстві, що почало «брати на абордаж» інші галузі життя. Принаймні історія створення фільму «Таємниці маестро» наштовхує саме на таку думку.

      Фільм про видатного композитора Максима Березовського режисер Юрій Ляшенко задумав років із п'ять тому. А оскільки мав досить успішний досвід роботи з головою «Просвіти» Павлом Мовчаном — працювали разом над картиною «Записки кирпатого Мефістофеля», — запросив його і до цього проекту, ще одним співавтором сценарію картини став Юрій Обжелян. Доля нашого всесвітньо відомого земляка була багата на події, стосунки з не менш відомими сучасниками, інтриги, учасниками яких були навіть королівські особи, маршрути його біографії прокреслили ледь не всю Європу, а тому сюжет накльовувався цікавий, по-справжньому белетристичний — у найкращому розумінні цього слова. Героями майбутньої картини мали стати, окрім самого композитора, княжна Тараканова, граф Розумовський, Катерина ІІ, граф Орлов... Мінкультури виділило гроші для цього фільму. Павло Мовчан одержав згоду на те, щоб кошти міністерства з Програми розвитку української мови на виробництво картини отримала «Просвіта», відтак усі проплати йшли через її рахунки. Здавалося, проблеми, якщо й виникатимуть, матимуть винятково творчий характер. Але так лише здавалося...

      Проблеми виникли вже на етапі збору команди, яка мала працювати над фільмом. Річ у тім, що ставки для фахівців на студії імені Довженка у 2003-му, коли запускався «Маестро Березовський», були просто мізерними, а тому укомплектувати групу на базі цієї студії здавалося малоймовірним. Картину вирішили знімати з допомогою приватної структури, «Продюсерського центру «Мартін», на рахунки якого мали надходити гроші на виробництво фільму. Перший транш у розмірі один мільйон триста тисяч гривень планували витратити на підготовчі роботи картини: побудувати декорації, пошити костюми... Але час ішов, а справа з місця не зрушила ні на крок. Художники Ігор Біляков та Лариса Чернова замість костюмів та декорацій презентували... доповідні записки, де розповіли, що не зробили нічого, бо не отримали коштів. (Датовані ці документи червнем 2005 року, а в грудні 2004 року продюсери проекту якимось дивним чином прозвітували про витрачені гроші). Кастинг акторів також відбувався у досить спартанських умовах — без гриму і без костюмів. При цьому гроші були реальними, і гроші немалі, а куди їх подів директор ПЦ «Мартін» Валентин Мисливий, залишалося лише здогадуватися.

      У цей час замість того, щоб працювати на знімальному майданчику, режисер Ляшенко намагався переконати Павла Мовчана в тому, що варто негайно міняти підрядника, а то на картині доведеться ставити хрест. Та Павло Михайлович відмовчувався. Тим часом картину заморозили. Але не назавжди. Новий етап роботи у грудні 2005-го ознаменувався ... новим траншем, уже в два мільйони чотириста тисяч гривень. (Таке враження, що державні гроші у цьому випадку просто ніхто не контролював!). Утім реальною роботою, а не лише її імітацією, у проекті, що називався «Маестро Березовський», усупереч обіцянкам підрядників так і не пахло. Втративши будь-яку надію на те, що зйомки картини нарешті розпочнуться, Юрій Ляшенко звернувся до Павла Мовчана з офіційною заявою, якою заборонив використовувати сценарій картини для фільму, який зніматиме ПЦ «Мартін». Відповідь на цей «удар кулаком об стіл» була досить оригінальною — колишні співавтори почали діяти самостійно. Уже без участі Ляшенка Мисливий почав формувати знімальну групу, сценарій був переписаний (до речі, над ним плідно працював і вже відомий нам пан Обжелян), і робота, нарешті, закипіла. Причому в дуже прискореному темпі. Ляшенко на все це лише руками розвів. «Зняти складну історичну картину, яка має чотири серії, лише за півтора місяця, з бюджетом у чотириста тисяч гривень, зі взятими напрокат костюмами, економлячи скрізь і на всьому — інакше як халтурою я це назвати не можу», — каже Юрій Іванович. «Історія Березовського №2» дуже нагадувала оригінальну версію. Але, що цікаво, у ДААСПі був зареєстрований як перший, так і другий сценарій — виявляється, там не дуже переймаються тим, щоб переконатися в оригінальності інтелектуальної власності, яка реєструється.

      Цією справою вже цікавилася прокуратура. Було порушено кримінальну справу (до речі, це не перший випадок таких взаємин «Просвіти» і прокуратури), яку, щоправда, поки що закрили. «Як відповіли мені з прокуратури Дніпровського району Києва, вони чекають висновків КРУ, яке також перевіряє ці факти», — розповідає Юрій Ляшенко.

      Ця оборудка на ексклюзивність, звісно, не претендує. Пригадаймо того ж Остапа Бендера, який, дізнавшись про зашиті у стільці діаманти тещі Кіси Воробьянінова, Клавдії Іванівни Пєтухової, заявив наївному дідусеві: «Маю всі підстави вважати, що я і сам упораюсь із вашою справою». Ніхто із нас не безгрішний, але ж люди, які чинять так, мають якісь пояснення цих своїх вчинкiв. Зателефонувавши панові Мовчану, я чесно намагалася почути його версію всього, що відбулося. Хотілося, принаймні, зрозуміти, чому він не дослухався до застережень Юрія Ляшенка, чому не реагував на його докази про нечесність тих, хто взявся за фільм «Маестро Березовський». Натомість Павло Михайлович довго обурювався тим, що журналістів цікавить не сам фільм, а те, що відбувалося навколо нього. Що комусь він там щось коментував, а потім його слова безпардонно перекрутили... Що мало хто переймається тим, що в Україні кіно майже не знімають (неправда, ця тема увагою ЗМІ не обділена аж ніяк!). Що говорити він хоче про картину, а не про те, що відбувалося поза кадром... На завершення нашої розмови Павло Мовчан запропонував поспілкуватися після презентації стрічки «Таємниці маестро», яка відбудеться цієї неділі у Будинку кіно. (У головних ролях — Ольга Сумська, Сергій Романюк, Олеся Жураковська...) Не маю нічого проти. Тільки ці мої питання, підозрюю, так і залишаться без відповіді...