До 75-річчя видатного українського письменника Григора Тютюнника в Лубнах на будинку, де він частенько зупинявся, урочисто відкрили меморіальну дошку. Того ж дня у місцевій художній школі презентували виставку світлин лубенського фотомайстра Володимира Білоуса. Попри те, що Григір Тютюнник народився в іншому «кутку» Полтавщини, а жив у Києві, саме Лубни стали для нього особливим, майже рідним містом. Прив'язувала до нього щира дружба з лубенцем Володимиром Білоусом, до якого поспішав завжди, коли випадала нагода подорожувати отчим краєм. Що означала така дружба для відверто «неблагонадійного» за радянськими мірками письменника, котрий, як кажуть, оголеними нервами відчував усю фальш і облуду тодішньої системи, в тому числі й на рівні особистих людських стосунків у так званому письменницькому цеху, можна лише здогадуватися...
На щастя, пан Володимир використав те приятелювання і своє, так би мовити, «службове становище», власний фах і талант для увічнення автора літературних шедеврів. Справжнього. Такого, яким він був у реальному житті. Тож і розкішний альбом «Григір Тютюнник у фотографіях Володимира Білоуса», який побачив світ минулого року, про особистість, характер видатного українського новеліста говорить більше, ніж багатосторінкові дослідження літературознавців. Неабияку цінність для заглиблення у світ щемної Григорової прози становлять і представлені на згаданій виставці художні фото, що віддзеркалюють ту епоху. Тим більше що з деяких світлин свого друга Володимира Білоуса Григір Тютюнник навіть «списував героїв власних творів».