16 вересня 2000 року по дорозі додому зник безвісти головний редактор «Української правди» Георгій Гонгадзе. А 3 листопада у Таращанському лісі було знайдене тіло без голови, яке друзі та колеги Георгія упізнали як тіло Гонгадзе. 3 липня 2001 року був жорстоко вбитий відомий журналіст, директор ТРК «Тор» міста Слов'янськ Ігор Александров. Чи пригадаймо, як у досить дивній автокатастрофі загинув дніпропетровський журналіст Володимир Єфремов, котрий перед смертю в інтерв'ю одному з українських видань сказав: «Уперше за тридцять років журналістського стажу пишу через те, що боюся безглуздої смерті. Але ще більше боюся, що її потім спишуть на випадкову «зустріч iз наркоманами», банальне «вбивство з метою пограбування» або чергову «трагічну автокатастрофу...»
Аби увіковічити пам'ять про них, міська влада Києва оголосила конкурс на встановлення у сквері поблизу Меморіального музею Марії Заньковецької, на вулиці Великій Васильківській, пам'ятника Георгію Гонгадзе та іншим загиблим журналістам. На суд журі подано вісім проектів. Iз них комісія, до складу якої увійшли провідні діячі культури і мистецтв, а також голова Національної спілки журналістів України Iгор Лубченко, і має вибрати найкращий. Вагомим у виборі проекту-переможця, запевняють організатори, буде й думка самих киян та гостей столиці. Протягом двох тижнів у книзі відгуків кожен може висловити власне побажання щодо того чи іншого монумента.
Утім не думаю, що відгуки будуть надто схвальнi. Адже, чесно кажучи, вибирати переможця практично ні з кого. Серед проектів, виставлених на конкурс, є монументи, дивлячись на які важко навіть здогадатися, чим вони повинні нагадувати про загиблих журналістів (хіба що кульковою ручкою або пером, які фігурують мало не в усіх скульптурах). Приміром, рука із ручкою-прапорцем,обгороджена колючим дротом із написом «За правду». Майже як у часи СРСР. У ті часи центральним друкованим органом ЦК КПРС у Москві була газета «Правда». Чим вам не ностальгія за Радянським Союзом? Чи інший експонат — чоловік на п'єдесталі з простягнутою рукою і книжкою. Такий собі «стахановець», який доречно б виглядав хіба що біля якоїсь шахти. Треба тільки книжку замінити на каску й дописати «Верным путем идем, товарищи». Продовжувати далі немає сенсу, бо кожен бажаючий може переконатися у цьому особисто. Однак хочеться сподіватися на компетентність журі, адже монумент колись оцінюватимуть і майбутні покоління...
До речі, вартість встановлення пам'ятника журналістам — від 100 тисяч до 1,5 мільйона гривень, залежно від того, який проект переможе.
Ярослав ТРАКАЛО.