Ломова симетрiя

      По­са­да мі­ніс­т­ра за­кор­дон­них справ ста­ла ос­тан­нім і ви­рі­шаль­ним фор­пос­том у вій­ні пов­но­ва­жень між різ­ни­ми гіл­ка­ми вла­ди, яка де­да­лі біль­ше на­би­рає обер­тів в Ук­ра­ї­ні. Зда­ва­ти цю точ­ку не хо­че ані Пре­зи­дент — фак­тич­ний ке­рів­ник зов­ніш­ньої по­лі­ти­ки дер­жа­ви, ані «ан­тик­ри­зо­ва» ко­а­лі­ція та її став­ле­ник-уряд. Учо­ра Каб­мін не пус­тив на своє за­сі­дан­ня Бо­ри­са Та­ра­сю­ка. Хоч той і мав у ру­ках два сут­тє­ві до­ку­мен­ти. Пер­ший — це указ Пре­зи­ден­та, який упов­но­ва­жує Бо­ри­са Іва­но­ви­ча ви­ко­ну­ва­ти обо­в’­яз­ки мі­ніс­т­ра за­кор­дон­них справ. Дру­гим є рі­шен­ня Шев­чен­ків­сь­ко­го рай­су­ду Ки­є­ва про при­зу­пи­нен­ня скан­даль­ної пос­та­но­ви Вер­хов­ної Ра­ди, яка ми­ну­ло­го тиж­ня вис­ло­ви­ла Та­ра­сю­ку не­до­ві­ру.

      Борис Тарасюк прийшов уранці на засідання уряду з серйозними «перепустками»: указом Президента і рішенням суду. Однак всередину його не пустили. Відповідне розпорядження за відсутності в Україні Прем'єр-міністра Віктора Януковича виніс в.о. керівника уряду Микола Азаров. Логіка в Кабміну «залізна»: стороння людина не може перебувати на урядових засіданнях.

      «На засіданні уряду розглядалися у тому числі й таємні питання, — розповів у парламентських кулуарах міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов. — Якщо йде засідання уряду і така ситуація, то йому я порадив: будьте, будь ласка, на робочому місці, тільки в іншому місці, вважайте собі, що ви міністр, але на цьому засіданні — вибачайте». На питання, де ж тоді робоче місце Тарасюка, Толстоухов відповів: «Він сам має визначитись. Бо я б на його місці визначив своє місце ще до розгляду питання у Верховній Раді, написавши заяву [про звільнення]».

      Сам Борис Тарасюк із такими діями урядовців, природно, не згоден. Він обіцяв подати до суду ще один позов. «Ми маємо справу з протиправними діями з боку міністра Кабінету Міністрів і виконуючого обов'язки Прем'єр-міністра», — відзначив, за повідомленням УНІАН, Тарасюк.

      Найбільших претензій, які представники «синього» уряду й «антикризової» коаліції висловлюють до судового рішення, дві. По-перше, це те, що в судових засіданнях не брав участі відповідач — Верховна Рада, відтак воно є принаймні сумнівним із точки зору незаангажованості. По-друге, це те, що сфера призначень на посади, прописані Конституцією, має тлумачитись винятково одним органом — Конституційним Судом, але ніяк не районною Фемідою.

      І було б воно так, якби не одне «але». Річ у тім, що вердикт Шевченківського суду не є кінцевим, а точніше — справа за судовим позовом Тарасюка ще не пройшла всього процедурного горнила. Суд усього лиш взяв справу до розгляду, при цьому постановивши призупинити постанову Верховної Ради про відставку Тарасюка. Судові ж розборки (розгляд справи по суті) ще тільки мають відбутися. «Щоб розглянути таку справу по суті, суд вживає запобіжний засіб, — пояснює екс-міністр юстиції Сергій Головатий. — Він зупинив дію постанови, поки не розглянувши питання по суті. У процесуальних кодексах передбачено право суду зупинити дію оскаржуваного нормативного акту до розгляду по суті. А тоді, коли суд розгляне, то може визнати, чи була постанова  законним чином винесена чи з порушеннями».

      Учора «УМ» намагалася підтвердити у МЗС інформацію, чи справді йдеться про рішення суду в межах досудових формальностей. Однак до моменту здачі цього номера ми не отримали відповіді на наш запит.

      При цьому той же Сергій Головатий погоджується, що питання, чи мала право Верховна Рада звільняти міністра закордонних справ без подання Президента, належить до сфери тлумачень Конституційного Суду. «Але, якщо йдеться про процедурні питання, то це питання адміністративної юрисдикції», — наголосив нардеп-«нашоукраїнець». Власне, процедурні огріхи й оскаржує Борис Тарасюк.

      Утім нема гарантії, що навіть після позитивного для керівника МЗС результату Верховній Раді знову не заманеться звільнити Тарасюка. Кореспондент «УМ» поцікавився, чи можливо таке, у представника коаліції, соціаліста Василя Волги. «Це вирішуватиме антикризова коаліція, — відповів пан Волга. — Я буду наполягати, що ми маємо виконувати рішення суду. Але він не буде міністром закордонних справ».

      Своїм указом Президент Віктор Ющенко доручив і далі працювати Тарасюку, посилаючись на пункт 3 частини першої 106-ї статті Конституції. У цьому положенні йдеться про те, що Президент «представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України».

      Нинi обидві сторони переконані, що саме вони діють у правовому полі. А тих положень, які мали б розв'язати всі конфлікти, у Конституції нема: в Основному законі більше мін, аніж саперів.

      Вельми цікаво з цього приводу висловився Сергій Головатий. Він визнав: указ Президента не є юридично чистим. «Тому що  коли йдеться про призначення, то на призначення має повноваження Верховна Рада, у Президента таких повноважень нема. Але коли виникла така ситуація... Я сказав би, це симетрична відповідь. Якщо Верховна Рада вдалася до незаконних дій, то, відповідно, з'явилася і якась симетрія. Як кажуть, проти лому нема прийому, крім самого лому. Якщо на тебе пруть із ломом — то треба захищатися. А це вже політичний спір», — зауважив Головатий.

      За загальними оцінками, оцей локальний конфлікт вирішиться, коли свою ухвалу з цього приводу винесе Конституційний Суд. Але, по-перше, це буде нескоро, а по-друге, це навряд чи вирішить проблему протистояння між гілками влади.

      Так чи інакше, Україна наближається до кульмінації у з'ясовуванні владних та повноважних відносин. Ба навіть гірше: якщо в казан нинішніх протиріч докинути ще трохи перцю чи солі, почнеться криза. Це саме по собі псує імідж України за кордоном. Тим більше що бійка зчинилася на ринзі Міністерства закордонних справ.