П'ятнадцять тисяч позовів — це сумний рекорд — уже надійшли до Європейського суду з прав людини. Окреслився зручний метод розправи над людиною — кинути за грати, «пришивши» кримінал. «Україна за кiлькiстю населення — у третій десятці країн, а за кількістю засуджених за кримінальні злочини — на непочесному 8-му мiсцi, — заявила координатор Українсько-американського бюро з прав людини Тетяна Яблонська. А приводом для прес-конференції стала показова справа Ігоря Шумака, голови правління розташованого у Бучі, що під Києвом, ВАТ «НДІ склопластиків і волокна». Свого часу він на занедбаному підприємстві разом із японськими партнерами організував випуск базальтової вати, що має попит серед автомобілебудівників. Проте через стратегічні розбіжності з партнерами разом із трудовим колективом вирішили — працюватимемо самостійно. Та невдовзі Шумак опиняється у Лук'янівській в'язниці з вироком — сім років позбавлення волі, накладено арешт на квартиру, де підприємець проживає з дружиною та двома неповнолітніми доньками...
«Справа є звичайним цивільним спором, де Господарський суд мав би розсудити чимось ображених колишніх бізнес-партнерів», — розповідає адвокат, відомий у минулому суддя Юрій Василенко. Натомість підприємцю «пришили» статтю 197 ч. 5 «Привласнення чужого майна шляхом використання службового становища». У вироку сумнозвісного Печерського райсуду Києва українця визнано винним у порушенні Торговельного кодексу Японії. «Це все одно, — дивується адвокат, — що я б порушив Американський білль про права і мене б за це тут судили». Учасники прес-конференції зійшлися на думці, що справа, яку Апеляційний суд Києва переглядатиме 30 листопада, демонструє кричущу ситуацію з дотриманням прав людини. А дещо допомогти у розв'язанні проблеми могло б запровадження суду присяжних. П'ятьох присяжних усе-таки важче
підкупити, ніж одного суддю...