Справжньою сенсацією стало зроблене на недавньому засіданні Полтавського прес-клубу начальником головного управління Пенсійного фонду України в області Валерієм Руденком повідомлення про те, що за обсягами придбання населенням у цьому році коштовностей і виробів із золота Полтавщина посідає третє місце в державі, одразу після Києва та Харкова. Такі дані вважаються цілком офіційними, оскільки «пенсійники» мають змогу відстежувати динаміку перетікання коштовних «дрібничок» у помешкання земляків завдяки аналізу сплати додаткового страхового збору, який стягується при здійсненні торговельних операцій із тим же золотом, легковими автомобілями, при обміні валют.
До речі, й за кількістю придбаних легковиків та нерухомості Полтавська область, за словами пана Руденка, також серед «передовиків». Отже, мешканці хлібного і частково нафтогазоносного краю не такі бідні, як здається на перший погляд. Скажімо, від перепродажу тієї ж сільськогосподарської продукції на Полтавщині справді чималі прибутки одержують, здається, всі (починаючи з представників учорашнього головуючого корпусу, найдрібніших перекупників-початківців і закінчуючи місцевими та заїжджими олігархами), крім... самих хліборобів, людей, як кажуть, від сохи. Останні за свою тяжку працю одержують мізер або взагалі залишаються без роботи й змушені виживати за рахунок не менш виснажливого і малопродуктивного підсобного господарства.
Відповідаючи на запитання кореспондента «України молодої» на згаданому засіданні прес-клубу, Валерій Руденко «засвітив» іншу, не менш вражаючу статистику. Зокрема, за поданими до Пенсійного фонду офіційними звітами роботодавців Полтавщини, середня зарплата найманих працівників, які торгують з лотків, становить 166 гривень, працівників барів — 161 грн., торговців уроздріб на ринках — 120 грн., а ті, хто обслуговує сферу відпочинку та розваг (з «однорукими бандатими» включно), одержують аж по... 70 гривень на місяць. З такими зарплатами, яких вистачає, здається, хіба що на конверти-обгортки для справжнього «тіньового» заробітку, саме час подумати — ні, не про свою майбутню пенсію, скоріше про власний золотовалютний запас...