«Янукович» упав, «Ющенком» не торгували...

      «Ви, часом, не маєте хусточки? Ну хоч наліпки?!». Ще пам'ятаєте, звідки це? Пригадуєте, як помаранчевий крам відривали «з руками» у зухів, які примудрялися проникнути в різноманітні штаби і вихопити якийсь жмут стрічок? Дістати хустку було вже досягненням, а щасливі власники прапорів виглядали просто «мажорами».

      Незважаючи на те, що помаранчеве виробництво два роки тому відставало від попиту, «спекуляції» майже не було: «торгувати революцією» вважалося святотатством. Тим, хто, вже під завісу Майдану, намагався кустарно штампувати шалики й хустки, ніяк не вдавалося відтворити фірмовий «гарячий» колір — відтінок виходив або ядучий, або взагалі червоний. Втім майданні торгівці символікою з ностальгією пригадують перші пореволюційні місяці, коли тільки футболок продавали до сотні на день.

      Стелажі з прапорцями, значками, футболками і, обов'язково, літературою з «єврейського питання» належать до неперехідних явищ Майдану Незалежності. Вони стояли тут задовго до того, як майдан став Майданом, і стоять досі. Політичні перипетії відображаються у їх асортименті, як у дзеркалі.

      «Скільки людей, стільки й думок», — каже продавець Антоніна. На її розкладці можуть «задовольнити свій символізм» усі: від «марксистів-екстремістів» до «ультраправих». Однак шаликів, хусток і футболок «оригінального» революційного зразка немає. Єдиний виняток — іронічно-карикатурні авторучки «ТАК! — Бардак».

      «Помаранчева символіка з'являється іноді. Люди купують її як сувенір, — розповідає пані Антоніна, — але в нас були i неприємні випадки, коли люди казали, мовляв, «приберіть це сміття!».

      Зараз на вітринах із перемінним успіхом змагаються і Юлія Тимошенко, і Віктор Янукович. «Леді Ю» представлена на футболках різноманітно: від жіночних образів у білому до зображень у шкірянці на спортивному мотоциклі. Прем'єр натомість постає лише в одній, «державній», іпостасі: на тлі полиць із товстими фоліантами й державного прапора. «Донбас порожняк нє гоніт» — «крилатий вислів» додає цьому зображенню неабиякого стьобу.

      До стелажа підходять двоє стрижених хлопців, один із них певний час мне «Януковича» в руках, повторюючи з якимсь зачудуванням: «Батяня!». Дізнавшись ціну футболки — 35 гривень, хлопці кладуть її на місце і йдуть далі: не кожен «пацан» може дозволити собі носити на пузі «батяню» за такі гроші. Та й до літа далеко.

      «То вже як який день, — каже пані Антоніна, — от позавчора багато Юлі продали, але Янукович теж дуже добре розходиться, приблизно з серпня».

      «А найкраще іде ось це», — пані Антоніна показує червону бейсболку з написом «СССР».

      «Помаранч» вдалося знайти в пана Романа, який торгує футбольними атрибутами. Серед безлічі «клубних» шарфів збоку скромно притулилися політичні шалики: помаранчевий, зразка революції, синьо-жовто-рожевий «За Юлію!» та просто рожевий — Партії регіонів. «Відколи я тут стою, «Регіони» ще ніхто не брав», — коментує власник вітрини. — Помаранчеві шалики часто беруть іноземці та українці з діаспори, а особливим попитом вони користуються у білоруських опозиціонерів, які ще тільки роздувають полум'я революції. Не так давно я продав білорусам досить велику партію, хоч, звісно, футбольний крам розходиться краще, ніж політичний».

      За три години вихідного дня, поки автор цих рядків тинявся біля майданних стелажів, так і не вдалося впіймати «унікала», який купив би щось помаранчеве. Революційні «артефакти» на стелажах «торгівців символами» поступово перейшли в розряд товарів, на які «ловляться» лише любителі сувенірів та інтуристи. Продавці не сподіваються пожвавити реалізацію навіть із нагоди другої річниці Майдану, бо чули, що свята в цей день не буде.

      Ті ж, хто в цей день збирається таки вийти на Майдан, напевно, провітрюватиме не сувенірні, а старі «бойові» знамена, овіяні «вітрами революції».