«Рівне/Ровно» - твір із жанру альтернативної історії, який змальовує новий мур, що поділив не тільки цей невеликий обласний центр, а й усю нашу державу, відокремивши більшу, східну, соціалістичну частину від меншої, демократичної - щось на зразок «берлінського миру» в Рівному.
Минулого місяця «Рівне/Ровно» з'явилося у перекладі польською мовою (варшавське видавництво «Прушинський і Спулка»). Презентаційний тур Польщею, до участі в якому було запрошено й автора, пройшов наприкінці жовтня.
- Хто переклав «Рівне/Ровно» польською? Чи консультувався перекладач з автором, і якщо так, то якою мірою?
- Ім'я перекладачки - Наталія Брижко-Запур. Пані Наталія кілька років працювала у польському посольстві в Києві. Наскільки я пригадую, вона сама запропонувала перекласти мій роман. Звісно, я із задоволенням дав свою згоду, і по змозі допомагав перекладачці під час її праці. В тексті роману досить багато реалій з нашого «попереднього», ще радянського, життя. Причому ці реалії є настільки нашими, що навіть у близькій, сусідній, Польщі більшість із них потребує пояснення.
- Цікаво, які саме?
- Ну, це передусім стосується речей матеріальних, як, наприклад тістечко «лимонне» за п'ятнадцять копійок... Хоча, мабуть, тут перекладач не мав особливих проблем. А вже дійшовши до абревіатури ДТСААФ - мав. Я пригадую саме цей момент: ми тоді сиділи з пані Наталею і її чоловіком Мареком, і Марек раптом, наморщивши чоло, пригадав, що у соціалістичній Польщі була подібна установа - Ліга оборони краю. Ось таким шляхом, шукаючи відповідники, або вигадуючи їх, коли не було чогось реального, і йшла робота над перекладом роману.
- Як сприйняли книгу польські читачі?
- Треба віддати належне видавцям - вони справді провели чималу підготовчу роботу. До кожної зустрічі було видруковано окремі афіші - мене це вразило найбільше. І у Варшаві, де зустріч проходила в книгарні-кав'ярні «Тарабук», і в Любліні, де місцем проведення був Центр культури, основною масою зацікавлених була молодь. Тут слід згадати, що книга моя випущена в серії «Література молодої генерації» - там уже раніше вийшли два романи Любка Дереша і ще три книги сучасних польських авторів. У Польщі зараз існує велике зацікавлення Україною. Усюди на зустрічі зі мною приходило близько сотні людей, що для іноземного письменника - дуже непоганий показник.
«Рolonia»
Різдвяні свята для мешканців Польщі є періодом підбиття підсумків, і попри певну схильність до нарікання, більшість наших співрозмовників відзначають те, що «Батьківщина таки розвивається». Поляки почуваються цілком незле. Зрештою, як і їхні «нові» побратими з Європейського Союзу. «Молода Європа» стрімко нарощує розвиткові темпи, котрі й не снилися Росії в усіх її «єепнутих» мареннях. >>
На відкритті цьогорічного Варшавського книжкового ярмарку, 50-го за рахунком, міністр культури Польщі Вольдемар Домбровський оголосив країну-почесного гостя наступного, 51-го, ярмарку. «Україна» прозвучало несподівано — причому як для нас, так, здається, і для дирекції ярмарку. Рано чи пізно міжнародний книжковий дебют України у статусі почесного гостя мав статися — планувалося, що це буде у Франкфурті в 2007-му. >>
Проголосити Ісуса Христа королем Польщі запропонували незадовго перед Різдвом сорок шість депутатів Сейму. Ідея звучить принаймні екзотично, чи не так? Але не для поляків. У Польщі цю пропозицію сприйняли серйозно, і вона викликала неабияку дискусію. Чи не головний аргумент прихильників «коронування Христа»: якщо Діва Марія вважається королевою Польщі, то чому б Ісуса не назвати королем? >>
«...А це могла б бути блискуча, на мій погляд, фірма, — з жалем у голосі каже торговий радник-посланник посольства Польщі в Україні Анна Сковронська-Лучинська. — Це був би цікавий приклад співробітництва Польщі та України. До того ж у стратегічній для наших країн паливно-енергетичній сфері. А все так гальмується і гальмується, гальмується і гальмується...»
На прикладі «Девону» — саме про це українсько-польське підприємство розповідає пані Сковронська-Лучинська — яскраво проявляється інвестиційний клімат України. У нас чимало клопочуться про залучення іноземних інвесторів. Поле для діяльності капіталовкладника — неозоре. Але в Україні інвестора також чекає неринкова конкуренція, недосконале законодавство, а подекуди ще й тиск iз боку можновладцiв. Якщо це стосується інвестора, який збирається вкладати гроші в паливну сферу, то йому слід пам'ятати також і про газову залежність України від Росії. Ця залежність змушує державу чимдуж «закручувати гайки» на власному газовому ринку. >>
Польський інститут національної пам'яті (ІНП) досі лишається недосягненним взірцем для України. У нас створено формальну інституцію з подібним лейблом, але з порожнім змістом — є директор, Ігор Юхновський, але звикло бракує найважливішого — фахівців та грошей, немає навіть відповідного приміщення. Знову українська гора породила мишу. А боротьба між групами просовєтських і націоналістичних істориків за важелі впливу виглядає кумедною порівняно з опором «старих» структур, спрямованих винятково на відмивання бюджетних «цвинтарних» коштів.
Польща вже кілька років тому передала всі архіви комуністичних спецслужб до ІНП та ухвалила закон, який дозволяє безперешкодно оприлюднювати інформацію на всіх державних чиновників, якщо вони «стукали» «по молодості». Ось уже рік, як ІНП має нового президента — Януша Куртику, котрий заповзявся реформувати цю структуру і прискорити процеси оприлюднення «секретів», нагромаджених комуністичними спецслужбами. Януш Куртика в інтерв'ю «УМ» роз'яснив особливості нової ситуації у цiй царинi. >>
...Два роки тому фасад типового панельного будинку на проспекті Вернадського, 125 у Москві прикрасила меморіальна дошка. Зображення на ній добре впізнавані: на тлі вбраної ялинки, гітари і пляшки шампанського — актори Барбара Брильська та Андрій Мягков, виконавці головних ролей у культовому радянському фільмі «Іронія долі, або З легкою парою». Картина ця вийшла ще в 1978 році, але майже три десятиліття лишається незмінним атрибутом новорічної телепрограми. Її головних героїв за результатами соцопитувань на теренах сучасного СНД визнано найромантичнішою кінопарою століття. Але мало хто знає, що мрія мільйонів чоловіків колишнього СРСР, польська актриса Барбара Брильська, ставши для них символом витонченості, мудрості та лагідності, в особистому житті пережила чимало трагедій, опосередковано пов'язаних і з улюбленою нами «Іронією долі...» >>
