Біля дверей художньої галереї «АВЕК» — черга хвилин на двадцять. «Дають» дуже модного Нікаса Сафронова. Російський художник, якого вже давно називають людиною світу, вперше в Україні з персональною виставкою. Подивитися на «світського лева», «героя пліток», «майстра епатажу», «придворного маляра» харків'яни рушили цілими родинами. У третини відвідувачів — фотоапарати і кінокамери. В об'єктив потрапляє все — Нікас власною персоною у день презентації, його картини і люди на їхньому розкішному тлі, фотографії Сафронова, де він із сильними світу цього, відгуки знаменитостей про роботи художника у красивих рамочках. Для тих, хто не зміг побачити розпіареного митця «живим» і відчуває з цього приводу душевний дискомфорт, — під самою стелею сюрприз у вигляді трьох гігантських автопортретів. Причому — на будь-який естетичний смак: уявляєте Ніка новозавітним Лукою — ось він, примарився Сафронов великим мислителем сучасності — будь ласка. Словом, класичне «усе, чого ізволітє», і навіть трішечки більше. Товар, можливо, й не кращої якості. Але ж яка обгортка!

Про їхні зворушливі стосунки ходили легенди. Він — режисер, вона — музикант, разом — єдине ціле, разом — виняток із правила, яке гласить, що люди творчих професій під одним дахом уживаються вкрай проблематично. Олена Вериківська та Едуард Митницький мали кілька десятків років щасливого шлюбу, і разом із тим кожен з них зробив справді блискучу кар'єру. А коли у 2004-му вона відійшла у Вічність, він ... наче покохав її ще палкіше. Підтримував стосунки з її учнями (Олена Михайлівна викладала в музичному училищі імені Глієра), слідкував за перебігом конкурсу молодих піаністів імені Вериківської... А нещодавно Едуард Маркович (у співавторстві з О. Непосєдовою) презентував книгу спогадів «Леля» — Лелею Олену Михайлівну називали рідні і друзі. Жодним чином не монополізуючи пам'ять про свою дружину, режисер запрошує до спогадів усіх, хто знав Олену Михайлівну. У цій книзі — спогади музикантів Жанни Колодуб, Олега Тимошенка, Михайла Чембержі, актора Володимира Горянського, режисера Олексія Лісовця...

Підтримувати творців літератури, а відтак і значної частини культурного простору, в якому існує нація, завжди варто. І загалом, і грошима зокрема. Тож літературних і навкололітературних премій забагато не буває, незважаючи на те, що варто лише з'явитися якомусь пристойному меценату чи преміальному фонду, як одразу ж беруться до ставлення запитань — чи варто витрачати на це зусилля, чи маємо насправді кого підтримувати, чи доцільно вкладати у це кошти тощо. Добре це чи зле, але завжди після присудження гучних (у сенсі — розкручених ЗМІ) і «вартісних» (в сенсі — більш як 500 гривень) премій чуємо кулуарні розмови pro... І незабаром всі спраглі до розмови будуть мати ще один непоганий привід повправлятися у красномовстві.

На церемонії нагородження MTV Europe Music Awards 2006, що відбулася днями, Джастін Тімберлейк був не лише ведучим, а й двічі тріумфатором, залишивши позаду конкурентів (у тому числі й самого Роббі Уїльямса) у номінаціях «Кращий виконавець» та «Кращий поп-проект».